Вони карабкаються вище й вище,
Та не бачать, як пробивають днище.
Гоняться за книжними примарами,
Втім, кажуть, що хочуть ходити парами.
Жаліються на хтивість інших апетитів,
А самі пестять власних паразитів.
Ти йому повагу, вірність, дружбу.
Він тебе ганяє на безчесну службу.
Вигадує безмежжя злих причин,
Щоб приховати всіх своїх личин.
Той максимум на що він здатний,
Патякати без втоми, спец кімнатний.
Як доля ледь його ненадломила,
Як мало тих, кого назве він "Мила".
"Таких немає. Де там!" — скаже.
А потім грубо почуття людей розмаже.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Збірка віршів
PoetryМы греем сердце лишь одной мечтой, Любуясь чёрным, звёздным небом, И проводя глазами темноту Молимся о безнадёжном, смелом.
