Пляж. Сідней. Кохання

95 19 7
                                    

Яскраві зірки покрили темне небесне полотно, цвіркуни співали свої незвичайні пісні, у повітрі стояв приємний морський запах, а пісок під ногами пересипався, зігріваючи ноги теплом, що залишився після сонячного дня. Крокувати босоніж вночі теплим піском неймовірно приємно... Особливо, коли поруч кохана людина.

Переплетені пальці закоханих теж не мало зігрівали, але не лише руки їхніх власників, а й їхні душі. Фелікс ніяково посміхався стискаючи долоню старшого, а той лише хмикнув, помітивши його вираз обличчя. Такий милий і… До нестями щасливий… Власне, як і він сам…

Море тихо шуміло, спокійно переливаючись у місячному світлі, а місяць пустив на блискучу гладь води свою сяючу доріжку, прикрасивши горизонт. Все це нагадувало картину якогось геніального художника. Лікс заворожено дивився на це видовище в той час, як Чанбін дивився тільки на нього справжнісіньким закоханим поглядом і з не меншим захопленням. Для Чанбіна Фелікс мав більше значення, ніж вся ця краса навколо.

Минуло трохи менше місяця після їхнього першого поцілунку, але Чанбін уже зрозумів, що по вуха погруз у світлих почуттях до цього неймовірного юнака. І вибиратися звідти він не дуже то й планував. А навіщо, коли це диво посміхається тобі за будь-якої нагоди і зігріває однією усмішкою? Такого відпускати від себе було б неправильно.

— Вааа… Це сузір'я Оріона. Бачиш? — захоплено озвався Фелікс, показуючи кудись у небо на красиве сполучення зірок.

— Бачу… — відповів Бін, не зводячи з нього погляду. - Й справді дуже красиво…

Лікс, повернувся до нього, зустрівшись із поглядом темних очей старшого. Цей погляд завжди доводив його до жахливого зніяковіння, але з іншого боку, це йому неймовірно подобалося. Чанбін закоханий у нього… На все інше начхати.

— Хьон, ти навіть не подивився! - надув губи Йонбок, стаючи неймовірно милим, чому Чанбін тихо розсміявся, притиснувши його до себе за талію.

— Навіщо мені дивитися на зірки, якщо маю свою зірочку? - спитав Бін, підійшовши ближче. — Неймовірно мила і безмежно кркрасива

— Зірочка? Яка зірочка? - здивовано підняв брови Лі.

— Так, зірочка. Ти. Ти моя зірочка. — Чанбін обійняв його за талію зі спини і ніжно притулився губами до потилиці молодшого, змусивши його блаженно заплющити очі. - Я кохаю тебе…

Напиши своє ім'я на зап'ясткуWhere stories live. Discover now