А кохання - теж життя. Поезія

Мене кохати ні до чого не веде

Витравлюй душу й лягай у домовину,
Мене кохати ні до чого не веде.
Хоч скільки будеш класти ту цеглину...
Цей дім не витримає й упаде.

Витравлюй душу та спочатку її відмоли,
Бо мене кохати - кахати диявола у плоті.
Поспішай до церкви, бо дзвони вже відгули,
Молися старанно, щоб не втонути в цьому болоті.

Мене кохати ні до чого не веде.
Вирви серце й лягай з ним в одну яму,
При цьому згадуй ти мене,
І з цими думками поринь у темряву.

Коли вже ляжеш, не кляни мене,
Прокльони не беруть гнилую душу!
Краще лікуй серце моє розчавлене,
Бо когось покохати теж я мушу.

Так, я тебе не кохала,
Можливо, не покохають мене.
Похаронна музика звучала,
Ховали сьогодні ми тебе.