Щось Не На Українській

1 Глава "Знайомі?"

Цвіла весна. Ми з Настею гуляли по Хрещатику, була хороша погода. Багато людей на вулиці і всі такі різні. Навіть не скажеш що війна, "скількі ці люди пережили, скількі у них проблем? Цікаво, ні не цікаво, скоріше сумно. Але якщо у людей так багато поганого в житті чому вони посміхаються?" Я задумалась, але вже чула як мене гукала подруга.

- Аріно, Аріно ти мене чуєш? - вже ледь не кричала Настя
- так так
- добре і про що я розповідала? - з усмішкою сказала вона
- ой да що ти пристала? Трохи відволіклась і що? Вже трагедія?
- не заводся
- так про що ми говоримо? - я постаралась перевести тему
- ой точно, про цю дуру яка мене в тік тоці хейтить

Я знову її не слухала, мої думки літали десь у космосі. Ми повільно підійшли до кав'ярні. Стоячи на касі я помітила хлопців, їх було двоє.  Вони привернули мою увагу, навіть не знаю чому. Коли ми вже купили кофе і виходили я побачила що вони на нас дивляться. Проте я не придала цьому значення. Усю дорогу вони слідували за нами.

Поки ми йшли по вулиці Настя сказала мені
- А ты знаешь що до нашої школи новенькі прийдуть?
- ЩО? - я ледве не подавилась - Це правда? А коли?
- вже завтра - радісно промовила моя подруга
- круто, треба буде з ним познайомитись
- не так швидко, він на 2 роки старше нас,  а також з Маріуполя...- на останніх словах вона наче померла
- ...

Ми вже підходили до мого дому, Настя жила трохи далі. Тому ми попрощалися і я пішла додому. Коли я вже була на другому поверсі почула як під'їз закрився. Я жила на останньому 26 поверсі та дуже часто ходила на дах, там було комфортно і ніхто не діставав.

Заходячи до дому я крикнула
- Мама я дома
Її як завжди не було, вона постійно працювала бо жили ми лише в двох. Та попри це у нас були прекрасні відносини .Батько пішов коли мене ще не було на світі, у мами я не питала нічого про нього, бо мені було наплювати. Я вирішила піти на дах.

Заходячи на дах я побачила силует хлопця, вік стояв біля краю, насолоджувався видом Києва і курив. Ніколи не любила людей з поганими звичками, а сама я вела правильний спосіб життя. Проте це було моє улюблене місце, та й я не сіра мишка і можу відстояти своє, що я і збиралася зробити

- знакоми?- спитав хлопець дивлячись що я підійшла
-Ні. Можешь відійти будь ласка, це моє місце! І взагалі звідки ти знаєш що сюди можна ходити? - я старалася бути милою
- ага ага - він промовив російською? Останній раз я чула цю гидотну мову 2 роки назад
- ц..це р...ро..сійська?
- что не так? Или вы в етом Києве запретили русский? - сказав він без єдиної емоції
- відповідай на питання!- я ледве не кричала
- я с Мариуполя- він з серйозним лицем вийшов з даху ледь не бігти

Я була м'яко кажучи в шоці, мені було і сумно і картаво на душі за це. Я посидіти там ще трохи і пішла спати. Бо завтра понеділок.

Сьогодні день виявився незвичайним  подивимося що буде завтра.