✨ Ти - моя зірка ✨

✨Пролог✨

   Сонячні промені були повсюди, де би не намагався сховатися. Вони скрізь аби розбудити мешканців Сеулу та й не тільки. Мало хто вірив в існування цих істот, але ходили чутки, що є кішко-подібні створіння здатні перетворюватися на дівчат і прозвали їх сонеганґі. Коли їм виповнюється вісімнадцять років вони повинні відправитись на пошуки свого кохання. І власне сьогодні у однієї з таких саме цей день.

- От і настав той день, чи готова ти Лі Міано сьогодні зробити свій перший крок в світ людей? Запитала її старенька на вигляд сонеганґі в обличчі кішки.

- Так, звісно готова! Я цього дня чекала так давно, наче мишей падаючих з небес. Відповіла молода кішка з блакитними очима як небо.

- Я знаю що ти хочеш вже нарешті стати вільною сонеганґі та побачити що там у світі людей, але усе не так просто...

- Не хвилюйтесь Пані Мурі! Я не підведу вас! На одному диханні молода сонеганґі відповіла своїй опікунці.

Кішка з брунатним хутром посміхнулась.

- Моє ж ти сонечко! Шкода що в цей момент немає поруч з нами твоєї мами.

Запанувала тиша.

   Вже дев'ять років минуло з того часу, як ненька Міани зникла без відома. Хоч вона й не залишилась сама. Під опіку взяла її сонеганґі похилого віку Пані Мурі. Усі дивувались тому, як вона змогла піти на це, але їй було все одно. Старенька кішка з брунатним кольором шерсті дуже полюбила ученицю як свою доньку. Міана була дуже допитливою з дитинства, тому багато навчалася з іншими сонеганґі у неї, як правильно себе поводити у світі людей.

Зрозумівши свою помилку Пані Мурі намагається щось сказати, але не встигає бо її перебивають.

- Та нічого страшного! Так повинно було статись.

- Міано! Я дуже хвилююсь за тебе. Пообіцяй що ти де б не була завжди будеш пильною!

Кішка з вогняним хутром встановила зоровий контакт зі старшою сонеганґі та впевнено зітхнула з полегшенням.

- Обіцяю! Я з усіх сил буду боротися! Ви мене навчили всьому тому, що самі знаєте зі світу людей!

   В очах наставниці випливали спогади того, як бачить себе у дзеркалі. Щиро посміхаючись собі дівчина з темним шовковистим волоссям та карими очима сподівається на те, що її життя буде серед людей. Нажаль сталася прикрість, яка була у багатьох сонеганґі і вона теж не змогла цього уникнути. Пані Мурі тільки могла розказувати те, як вижити на перший час в обличчі кішки, оскільки не знайшла свого кохання та перетворилась назавжди в кицю.

Сонеганґі похилого віку очима показувала наскільки пишається своєю ученицею.

- Пані Мурі, я вам вдячна. Справді! Я впевнена що зможу знайти своє щастя! Благородно каже Міана.

- Сподіваюся кицю, що в тебе усе вийде! Якщо щось не так...

- Знаю, тоді приходити на територію сонеганґі. Перебила її знов кішка з блакитними очима.

Старша сонеганґі тільки позитивно кивнула головою.

- Я буду сумувати за усіма! Звертається Міана до усіх сонеганґі. - Але я не кажу бувайте, я кажу до зустрічі!

Усі присутні спостерігали.

   Блакитноока кішка обернулася дивлячись на всіх з посмішкою і з усіх лап вибігла на волю, а її силует ставав все меньшим та меньшим. Вісімнадцятирічна Лі Міана відправилась у велику подорож. На неї чекають великі пригоди в світі людей, але чи вдасться їй стримати свою обіцянку?