Чи буде ще колись мені спокійно,
Невже у всіх отак щодня буває?
Тривога відступає лиш коли я мрію,
Коли реальність на мить покидаю.
Коли босоніж ходить інша я,
У тім саду прекраснім десь далеко.
Де геть інакше склалась доля моя,
Там бува я коли засинаю крепко,
Де все що сталось і стається,
Було заплановано мною спочатку.
Так легко і вдало сценарій плететься,
Сама собі на ніч розказую казку.
