МАРС шлях додому

ОЛІМП

"Those who cannot remember the past are condemned to repeat it." — George Santayana

Солярний день 679, 2170-й рік.

У безмежній тиші космічного простору обертається Марс, вкритий пустелею власної історії. Колишня мрія стала реальністю для останнього покоління людей. Нас досі не залишає тінь загубленого світу, яким колись була планета Земля.

Як вид, ми поставили себе на п'єдестал еволюції. Нерозважливо використовували ресурси та зняли з себе відповідальність за знищення планети, виправдовуючи власні дії невдалими науковими розрахунками та прогнозами. Загроза краху не прийшла з неба, як передбачали релігійні пророки, а була результатом власної безвідповідальності та короткозорості.

Пошук життєвого прихистку перетворив нас на колонізаторів, які будують нову цивілізацію серед аридних просторів Марсу. Вчені, інженери та дослідники продовжують працювати над створенням технологій, які змінюють непридатне для життя середовище.

Перші роки були особливо важкими та трагічними, адже, ми стикалися з непередбачуваними проблемами. Та час швидко навчив нас адаптуватися й розвивати технології, щоб забезпечити себе життєво важливими ресурсами. Ми продовжуємо рухатися вперед зусиллями вчених та мрійників, намагаємося зрозуміти, як гарантувати стале існування без повторення помилок минулого.

Втративши Землю, ми, як вид, усвідомили, що настав час приймати важкі рішення та протистояти викликам, заради виживання на планеті Марс.

                                                                                        ***

— Сем, переходимо в режим ручного керування, сідаємо в районі Тарсес. І прохання: не так, як минулого разу. Ще раз подряпаєш, я тебе зітру в порошок!

— Слухаюсь, босе!

— Підлітаємо до кальдери Олімпу. Центр, прийом! Борт за номером вісімдесят вісім просить дозвіл на посадку. Як чутно? — я сиділа поруч з Дакарі та вела розмову з управлінням.

— Прийом. Борт вісімдесят вісім, даємо дозвіл на посадку у вантажному секторі, квадрат сто двадцять шість. Як зрозуміли? — почувся голос оператора.

— Прийнято. Квадрат сто двадцять шостий. — Дакарі суворо спостерігала, як я наближаюся до цільового сектора.

Я зосереджена. Відчуваю, як корабель сповільнює свою швидкість і вступає в зону посадки. Слідкуючи за індикатором відстані, плавно коригую траєкторію руху. Мої руки міцно стискають штурвал, реагуючи на кожен сигнал системи автопілота. Завдяки гарній технічній підготовці, я вдало продемонструвала майстерність у пілотуванні.