Серця польових квітів || minsung

Нові причини бути щасливим

Це була субота, приблизно середина дня. В будинку Хана нікого не було крім його самого і маленької Еві. Вони разом готували печиво на кухні, чекаючи поки хтось прийде. Джісон постійно дивився на годинник та на двері, що означало, що хлопець вже не може дочекатися гостей. Він був одягнений найпростіший одяг, тобто синя майка, джинсові шорти, намисто у вигляді мушлі і декілька кольорових шпильок на волоссі, які прикріпила його сестра.

- Оппа,ти знову дивишся на час! Невже той...ем...Ліна...Лінійка...а! Лі Ноу! Невже він такий важливий!? Брате, ти що, закохався? - дівчинка зацікавлено дивилась на старшого.

- Еві! Не кажи дурниць! Ми знайомі лише три тижні та бачилися всього два рази! Ти знову з бабусею надивилась дорам? - Джісон посміхнувся, він доторкнувся пальцем до носа молодшої, залишаючи слід від борошна, на що дівчинка сердито подивилась на брата.
Через декілька хвилин пролунав довгоочікуваний стук у двері. Світловолосий підбіг до них та, не думаючи не секунди, відчинив двері.
Там стояв високий юнак з темним волоссям, одягнений в білу футболку, джинси і пов'язку, яку він одягнув, щоб волосся не лізло на очі. Джісон широко посміхнувся та обійняв старшого. Мінхо не очікував такого вітання, але взаємно притулив Хана. Після декількох секунд вони нарешті зайшли в будинок, де до них підбігла Еві. Лі Ноу обійняв молодшу і віддав їй подарунок у вигляді маленької іграшки-дармовиса котика. Дівчинка подякувала та провела його до кухні. Джісон прибрав усе зайве і дістав печиво з печі, котре подав для свого друга. Мінхо взяв шматочок до рота. Саме печиво було вівсяним, із полуничним кремом в середині. Обличчя хлопця виглядало наче він зараз почне плакати: - Це дуже смачно! Ви такі молодці!

На ці слова Хан почервонів, він також взяв шматочок разом із сестрою. Трійка закінчила їсти, після чого піднялась на горище, де Еві розповідала Лі Ноу про свої плакати та фігурки. Вона дістала з кишені маленький блакитний браслет і вигукнула:
-Це брат зробив для тебе! Він сказав що ти схожий на польові квіти,тому зробив саме такого кольору!
Джісон знову почервонів та швидко перебив молодшу:
- Ем...хехе, це не те, що ти думаєш... Просто я...
Мінхо взяв подарунок і одягнув його на руку, посміхаючись. Він щасливим голосом вимовив:
- Це дуже мило! Мені подобається! Дякую!

В повітрі була тиша, Еві це не дуже було до вподоби, вона дивилась на двох друзів не з дуже задоволеним обличчям. Щоб перебити цю тишу, дівчинка взяла набір для плетіння прикрас, сіла на диванчик і гукнула старших до себе.
Хлопці сіли біля молодшої, вона прикріпила Лі Ноу кольорові шпильки, як і своєму брату, на що Джісон засміявся. Мінхо взяв декілька кольорових ниток та почав слухати уроки плетіння від цієї двійки. Не все виходило одразу, проте через півгодини нарешті вийшов браслет. Звісно, він не був ідеальним, але Лі Ноу всеодно пишався собою. Він взяв руку Хана та одягнув йому прикрасу. Джісон посміхнувся і пошепки сказав:
- Вийшло дуже добре, ти молодець.
Вони посміхнулись, після чого Еві запропонувала потанцювати, а пізніше прогулятися, оскільки згадала, що бабуся попросила зайти до сусідки. Дівчинка дістала ноутбук, на якому ввімкнула відео з танцями гурту Wonder Girls. Вона роздала кожному ролі і трійка почала танцювати. Хоч й виглядало це по дитячому, Мінхо почував себе по-справжньому щасливим.
Після години танців, трійка напилась води та вийшла на вулицю з широкими посмішками.

Вони мали дійти до іншої вулиці, щоб нагодувати тваринок подруги бабусі Хан. По дорозі Еві розповідала щось про своїх улюблених артисток, Лі Ноу не відводив погляду від Джісона та його посмішки. Він також помітив, що люди в селі привітні і щирі, а не як у місті, де всім байдуже на тебе чи навпаки: де тебе поб'ють через твій вигляд. Дійшовши до місця призначення, Хан дістав ключ з кишені та відчинив двері, де його вже зустрічали котики і песик. Мінхо помітивши їх нахилився, акуратно їх погладжуючи. Еві гралася із собакою, а Джісон дістав корм, який насипав до мисок. Він помітив записку, на нійбуло написано:
"Хан, я завтра приїду пізно, тому не встигну назбирати ягід для пирога.
Якщо можеш, будь ласка, візьми кошик і назбирай скільки зможеш. За бажанням декілька можна з'їсти :)
-Тітка Чіджа."

Хлопець відклав записку, взяв кошик, що був неподалік та передав інформацію двійці, що гралися із тваринами. Вони вийшли у садок біля будинку, знайшли потрібні кущі та почали збирати. Декілька Джісон та Еві запхали до рота, а декілька були на їхньому одязі. Мінхо засміявся з Хана котрий засмучено дивився на футболку. Почувши сміх, Джісон підбіг до старшого обійнявши. Тепер Лі Ноу теж був весь у ягодах. Друзі вимастили ще кілька разів обличчя та одяг один одного соком з ягід, сміючись. Коли кошик був повний, вони підійшли до маленького крану на подвір'ї, аби вмитися. Хан набрав воду в долоні і знову почав докучати старшому. Еві приєдналася до цих дорослих дітей. Через декілька хвилин всі троє були не лише в ягодах, а й мокрі. Джісон залишив кошик на кухні та зачинив будинок. Трійка пішла назад додому. Хан зайшов у кімнату, дістав дві пари одягу, переодягнувся в одну з них а другу передав Мінхо, котрий вже зняв свою мокру футболку, на що Джісон почервонів.

- Ха, твій одяг трохи замалий... - Спокійно вимовив Лі Ноу.

Вже переодягнута Еві чекала хлопців на горищі, коли нарешті дочекалася їх із чаєм та печивом, увімкнула сейлор мун і всілась якомога зручніше.

Через три години, брат та сестра Хан вже заснули. Мінхо на це лиш посміхнувся. Він вкрив їх покривалом, поправляючи світле волосся Джісона. Юнак вимкнув ноутбук, зліз з горища, взув кросівки, попередньо повідомленням попередивши Хана про те, що він вже йде.
Він був по справжньому щасливим сьогодні. Лі Ноу частіше заспокоювали лише цигарки, робота або друзі, тепер у є нього ще дві причини посміхатися.