[Частина 1] Моя зухвала «Коронована принцеса»

Частина 187: Про смажені кальмари (1)

– Ї-Ї, твій чоловік прийшов, – сказав Мо Фей Мо Ї, який кинув на нього злий погляд.

Він обернувся та побачив хлопця з величезним букетом троянд в руках. На його обличчя відразу ж набігла тінь невдоволення, а в думках він ледве не кричав: «Ах ти покидьок! Навіщо ти купив квіти? Лише милують око, а користі ніякої!»

Помітивши, що всі люди довкола витріщаються на нього, Мо Ї відчув себе незатишно.

Немов був мавпою, що виконувала акробатичні трюки.

Неквапом Чжен Сюань підійшов, тримаючи троянди, і звернувся до нього трохи тремтячим голосом.

– Ї-Ї, це для тебе.

Певно, Чжен Сюань перехвилювався. Обидві руки страшенно тремтіли. Мо Фей навіть наважився вхопити його за зап'ястя, зупиняючи безперервну тряску.

Мо Ї похмуро пробурчав: – Я не люблю квіти.

Чжен Сюань закліпав очима: – Тоді що тобі подобається? Я піду і куплю все, що захочеш, – з дитячою простодушністю запитав той.

– Ти не повинен бути таким, – зітхнув він.

Мо Фей закотив очі й здав: – Пане Чжен, Ї-Ї любить смажених кальмарів. Якщо купуватимеш йому смажених кальмарів протягом ста днів поспіль, він зворушиться.

Почувши це, Чжен Сюань одразу ж зрадів.

– Справді? Я негайно піду і куплю їх.

– Дай мені квіти. Ї-Ї тонкошкірий. Я збережу їх для нього, – промовив Мо Фей з сяючими очима.

Чжен Сюань вдячно посміхнувся та вклав троянди йому в руки.

Проводжаючи Чжен Сюань поглядом, Мо Ї безпорадно звернувся до хлопця: – Юний пане, як ви могли таке сказати?

Мо Фей підвів на слугу вибачливий погляд.

– А! Я пам'ятаю, що ти любиш шашлик з баранини, але не любиш жарених кальмарів. Жарені кальмари – це моя любов, вибач. Наступного разу я все виправлюся, а поки що тобі доведеться змиритися з цим. Якщо не схочеш їсти, можеш віддати мені. Я не проти!

Мо Ї: – .... – йому на це начхати, ясно? Проблема в тому, що на нього спрямована завелика кількість зайвої уваги люду довкола.

Відтак Мо Ї дивився на Чжен Сюаня, який біг назад із сотнею мотків кальмарів, при погляді на які у нього страшенно розболілася голова. Чжен Сюань справді повірив! Він, що справді анітрохи не збентежився?