Нарешті ми доплили до нашого острову. Зійшовши на берег ми подякували екскурсоводу та всі почали розходитися. Шуга пригав на одній нозі(це мало такий кумедний вигляд),але я його пожалкувала та допомогла дійти до першого спавшого на думку місці де є лавка. Ми присіли. Я оглянула ногу.
-Ти можеш мене зачекати декілька хвилин я візьму чим зафіксувати ногу?
-Так,дякую.
Я взяла свою сумку щоб закинути речі додому та взяти все необхідне,добре що йти недалеко. За декілька хвилин я повернулася з невеликою аптечкою з якої дістала еластичний бінт. Я перев'язала ногу та допомогла йому дійти до його дому.
-Дякую ще раз
-Немає за що. Доречі я так зрозуміла ти скоро вже їдеш?
Так, завтра зранку.
-Ооуу зрозуміло,ну хоч відпочив декілька днів ,а тут таке.
-Та я сам не очікував.
- Просто поменше спирайся на неї та вона швидше загоїться.
-Дякую, я надіюся я зможу колись тебе віддячити?
-Не переймайся
-Добре,тоді обов'язково зустрінемося. Бувай.
-Бувай.
Я бігесенько побігла додому звонити подрузі. Я все їй розповіла включно з сьогоднішнім днем.
-Мдааа, я в шоці з вас двох.
-Ага, ми вмієм
-Ти його питала він довго ще буде?
-Питала. Завтра зранку їде. Мені сумно буде без друга.
-Таа,прям друг?
- Тааак, не надо заїдженої пісні, краще ти візьми два вихідні та їдь до мене. Я зі скуки помру.
-Хммм, ну добре,але готов віскарь.
-Так точно сер!
Закінчивши розмову я вляглася пластом на ліжку та пролежала так до 10вечора. Нарешті знайшовши сили в собі я піднялася та пішла на кухоньку. Закинула пару крекерів та пішла відкривати інтернет. Я замовила егерю та оплатила швидкісну доставку щоб завтра він вже був тут. Також я випадково знайшла флайер для стрибків з парашуту,та трохи екстрим спорту по річкам. Декілька годин порившись в інтернеті я знайшла нормальну дорогу де ми зможемо поганяти орендувавши 2 машини і можливо байк. Я записала все у блокнот щоб завтра перепитати у місцевих жителів чи все працює і чи справді дорога норм. Потягнувшись та вимкнувши телефон з ноутом я піднялася,зібрала волосся під краб та вийшла трохи погуляти на свіжій природі. Відійшовши трохи від дому по доріжці я спустилася ближче до Андамського моря. Прогулюючись по берегу я наспівувала пісеньку. Так я дійшла більш до лісистої місцевості. Зайшовши трохи в хащі я трохи не врізалася в пальму. Під нею лежали декілька кокосів я взяла два та пішла далі. У "джунглях" було темно, напевно моторошно,але для мене, навпаки, було чудово. Я гуляла так години дві поки не повернулася додому. Там я відкрила один з кокосів та вилила з відти воду. Взявши невелику сокирку я розполовинила його, взяла ложку,відкрила ноут та ввімкнула дорамку. Так і пройшла ніч.
