На хвилях драйву +18

12. Ми перейшли всі межі, але я не хочу зупинятися на півдорозі...

Сесилія.

Я прийняла футболку Калеба і накинула її поверх свого бікіні.

- Хто не ризикує - той не п'є шампанського.

- Кидай пити, - бовкнув Калеб, саркастично усміхнувшись.

- Дуже смішно, - мій сарказм у відповідь не змусив на себе довго чекати. - То що далі? Повертаємося назад? - я нарешті піднялася і, смикнувши футболку Калеба, прикрила своє напівоголене тіло. Його одяг на мені виглядав мішкуватим, через те що його тіло було реально рази в два так більше, а я по зросту йому тільки до грудей діставала.

На вулиці було прохолодно, що по шкірі навіть сироти розсипалися, а мої нутрощі брало спазмами. І я хотіла було обійти мотоцикла, як мене різко притягнули за руку, змушуючи повернутися. Його карі очі випалювали в мені дірки, його тяжке дихання забирало моє, а дотик його шкіри до моєї....Дідько! Це робило мене до біса вологою...

Мої стегна самі по собі стиснулися між собою, немов це могло б якось зупинити. Але це ніяким чином не допомагало. Мене немов струмом між ногами вдарило від напруги, і ледь тихий стогін зірвався з моїх губ.

- Пробач, - Калеб відсахнувся, прибираючи свою руку з мого ліктя.

- Щ-що? - перепитала я, не розуміючи.

І тільки прослідкувавши за його поглядом, я зрозуміла: він подумав, що зробив мені боляче. Але його версію не можна було вважати не вірною. Він справді робив боляче. Всі мої вузли розв'язалися для нього, а ми не могли дати їм раду. Це схоже на те, як ти будучи голодним, дивишся на їжу і при цьому не маєш змоги її з'їсти.

Наші обличчя опинилися в декількох дюймах один між одним. Моє бажання було настільки сильним, що я була готова накинутися на нього, як на свою жертву чи здобич. Мені було боляче, але не морально. Мені горіло в очах, але не від сліз. Мене пронизало бажанням, але не від людського... Людське бажання не має такої сили. Воно не має такого гріховного присмаку на кінчику язика...

В якийсь момент в мені щось перемкнулось. І в ньому теж. Наші тіла зблизились настільки сильно, що мої груди бились об його тіло, коли набирали нове повітря в легені. Калеб настільки важко ковтнув, дивлячись на мої губи, що я думала, що він готується мене з'їсти. Але як же я була розчарована, коли він заглянув у мої очі і сказав наступне: