Box Of Stories And Poetry

"Інтерпретація до одного епізоду 13-тої казки"

Прибуття Естер.
Ніхто нічого не очікував.
Еміліна та Аделіна мали бути головною турботою нової гувернантки.
Але протягом місяця сталися певні події що змінили хід сюжету.
Естер Бароу мала гострий зір.
І вона з кожним днем упевнювалася : в цьому будинку щось не те.
Невідомо звідки з'являвся протяг що підхоплював кінці портьєри, двері які годину тому зачинялися Естер через деякий час знову були відчинені.
А ще книги.
Останні постійно переміщувалися з полиць бібліотеки на сходи або ж у кутки різних кімнат на другому поверсі.
Естер знала що то може бути або Місіс Дан або дівчата.
Адже вона вірила що цей світ функціонує, існує та розвивається повністю підпорядковуючись науці.
Тому вона навіть не думала про привидів чи якихось фантомів.
Причина різних дрібних капостей з'ясувалася доволі скоро.
Гувернантка ладна була повірити що все це справа рук Аделіни яка аж ніяк не схвалювала присутності Естер в будинку і логічно мала б намагатися їй завадити.
Сталося це випадково.
Маленький привид, якого спочатку прийняла за хлопця тепер був без капелюха з обвислими полями, а тільки у штанях мінімум на два розміри більше ніж потрібно і в сорочці з закатаними рукавами.
Дитина сиділа на підлозі, підстеливши стару не надто цупку ковдру.
В руках у дитини була книга.
На секунду Естер завмерла.
Вона ледве розчула як дитина промовила кілька слів.
Чиста англійська.
Ну, може з акцентом але достоту як у місіс Дан, садівника та навіть чимось схоже й на лікаря Моделі!
Це не була ані Еміліна і тим паче не могла бути Аделіна.
Остання як помітила Естер взагалі не виявляла бажання вчитися і зокрема вчити англійську аби нормально спілкуватися.
Їй вистачало мови близнючок яку знали лише вони з сестрою.
А от ця дитина.
Читає англійською.
І гарно читає, тут немає сумнівів.
Естер наважилася підійти ще ближче.
У світлі напів затушеної лампи торшера вона розгледіла руді кучері.
Довгі, хвилясті.
Точнісінько як в сестер близнючок.
Невже..
Що тепер?
Знайомитися з ще однією підопічною.
Коли це рішення остаточно сформувалося в її свідомості, Естер Бароу обережно і тихо наблизилася до дівчинки.
-Доброго вечора, міс.
Що читаєте?
Дівчинка підняла погляд і завмерла від несподіванки.
З хвилину тривало мовчання, поки Естер не наважилася продовжити розмову.
-Ти не Еміліна.
І тим паче не Аделіна.
Я чула як ти читаєш.
Може нарешті познайомимося?
Дівчинка спочатку набурмосено поглянула на міс Бароу а потім з її очей покотилася сльоза.
Дівчинка привид аж ніяк не підозрювала що одного дня її існування розкриють.
Не підозрювали того й садівник та економка.
Яке здивування було на обличчі останніх коли до них на кухню посеред ночі спустилася сходами Естер Бароу, тримаючи за руку дівчинку яка зовні була наче ще одна копія Еміліни та Аделіни.
Але вони одразу побачили різницю і так само швидко зметикували що тепер таємницю приховати не вдасться.