я досі щодня проходжу повз твій будинок,
плекаючи надії, що ти стоїш
там під каштаном
і чекаєш на мене.
злива чи сонце,
ти завжди там.
зазираю за дерево,
звісно ж, тебе немає.
ти десь далеко.
за 1330 кілометрів від мене.
підсвітка на твоїх вікнах
давно вже перегоріла.
та і ти до мене остиг.
я ж досі не можу без почуттів
проходити повз твій будинок.
