Fate. Переплетення вбивств

Глава 1

Збите дихання від бігу; прискорене серцебиття, через яке здавалось, що ще мить і серце зовсім вискочить з її грудей; мурашки по всьому тілу; холодний піт в який кидало кожен раз, коли вона чула, як людина, яка весь цей час бігла за нею, невдовзі наздожене її. Відчайдушно біжучи від чогось, вона навіть не здогадувалась, що, можливо, є інший вихід, не такий складний і виснажливий.

Мить і дівчина відчула, як її руку хтось різко схопив. Секунда і вона вже була повернута обличчям до людини, від якої весь цей час намагалася втекти. Зазирнувши в його очі, Айрін побачила чорну безодню, наповнену безумством і перемогою над нею. Поодинока сльоза, безвідходності, в ту ж секунду покотилась по її щоці та впала на землю. Здавалось, наче все життя промайнуло в її голові за одну секунду. Вона розуміла, що не хоче помирати, але доля розпорядилась її життям по-іншому.

Нервово ковтнувши, Кан побачила безумну усмішку, від якої кидало в холодний піт. Боковим поглядом шатенка помітила ніж у руці невідомого. Через секунду вона відчула, як щось гостре доторкнулося до її грудної клітки – це був ніж. Обережно прокручуючи його, хлопець з великим задоволенням входив в її організм гострим предметом.

Сльози, від нестерпного болю, одна за одною котилися по її обличчю. Айрін вже не благала нікого врятувати її, бо розуміла, що ніхто не почує її в цьому глухому і темному провулку, в який вона сама й забігла.

-Айрін, Айрін! Кан Айрін, ти мене чуєш?! – хтось кричав її ім'я, піднявши голову вверх, шатенка заплющила очі та впала на землю.

Розплющивши очі знову, Айрін побачила свій ноутбук, на якому писала свою майбутню книгу. Піднявши голову, поруч з собою вона побачила Кан Техьона, який відчайдушно намагався її розбудити вже не одну хвилину. Протерши очі, вона вмить підірвалась зі стільця. Нервово озирнувшись, Кан зрозуміла, що вона вдома і то був всього лиш її сон. Полегшено видихнувши, вона знову сіла.

-Айрін, що з тобою? Ти вся мокра. Тобі кошмар наснився? – стурбовано запитав хлопець та поклав свою руку на плече дівчини. Почувши голос Техьона, Кан у мить зрозуміла як дивно зараз виглядає перед ним. Кан Техьон був її редактором, який по сумісності ще й подобався їй, тому зрозумівши в якому вона зараз жахливому стані, Айрін знову підірвалась з місця і побігла до ванної кімнати, щоб хоча б вмитися і розчесатися. – Чому в тебе були відчинені двері? – пішовши за дівчиною, запитав він.