Я сиділа із заплющеними очима поки не відчула на щоці пальці які гладили мене. Розплющивши очі я побачила перед собою Ейдана
- Що таке ?- я зняла навушник
- Вже моя пара почалась, а ти навіть не почула дзвінка - хлопець взяв вільний навушник і підніс до свого вуха - Воу, ти не оглохнеш від такого ?
- Ні, саме якраз. Так хоча б не чую моїх одногрупників
- І не тільки їх. Знімай їх, потім послухаєш
- Як скажете містер Галлахер - я зняла навушники і поклала їх в сумку
- І так, почнімо нову тему
- Нііііііі
- І що ж ви хочете ?- брюнет підійшов до свого столу й сів на нього
- Правду
- От значить як ? Окей. Буде допит, давайте
- Ви і справді Дракон ?
- Так. Навіщо мені брехати ? До того ж ви вже бачили новини
- Бачили
- Як вас взагалі пустили бути викладачем ?- з огидою та страхом мовила Алекс
- Я й не казав ким являюсь
- І що тепер ? Вас тепер звільнять ?
- Ні. Поки я нікого не буду чіпати як бос мафії я буду працювати, ну або ж я сам піду звідси
- І ви тепер будете поганим ?
- Тепер мені не треба приховувати себе, а з приводу питання я скажу так. Будете нормально себе вести буду добрим, ні так ні
- Ви вирішили заради Мел розкрити себе ?
- Так, заради безпеки Мел і Лан
- А чому ж Мел мовчить ? Язика проковтнула ?
- Алекс, зараз ти язика ковтнеш або ж я його тобі відріжу - мовила дивлячись на дівчину
- Це виходить коли містер Галлахер при нас дзвонив своїй дівчині він дзвонив тобі ?
- Бінго. А ви не такі вже й тупі виявляється
- Принцесо
- Що ? Я сказала правду
- І це ви тепер можете не приховувати свої стосунки
- Поза універом так, а під час навчального процесу Ейдан просто мій викладач
- Навіщо все так ускладнювати ?
- Щоб мені цікавіше жилося
- Почекайте. Ти ж кричала що не будеш з ним
- Я починала зустрічатися з Драконом, а не з містером Галлахером. Мене цілував саме Дракон, а не математик
- Дивна ти
- Нічого дивного не бачу
- Тепер зрозуміло чому містер Галлахер постійно дивився на Мел не так, як на інших
- І відносився теж по іншому
- Ага, я заздрю Мел. Я б теж так хотіла
- Я теж
- І я
- Все дівчата, поїзд поїхав
- Містер Галлахер, а вам Мел сподобалась як ваша учениця чи як учасниця вашої банди
- Як Лисиця
- Лисиця ?
- Так
- Так ти ще й Лисиця
- Ой блін - я спустилась під парту
- Оце у вас Санта Барбара
- Угу
- Без 100 грам не розбереш
- Це ж і Ділан знав про це все
- Так, я знав, але не одразу
- Помовч - я вдарила блондина по нозі
- Ааййй. Кеп вона мене б'є
- Зараз я містер Галлахер
- Все одно, вона мене б'є
- Мел, вилізь з під столу
- Мені і тут нормально сидіти
- Мел - я вилізла з під столу й сіла нормально - От так краще
- Я дуже рада
- І що Мелі ? Ти впевнена що зможеш нормально містера Галлахера сприймати в універі як викладача, а не як свого чоловіка ?
- Ну раніше ж могла так робити, от і зараз все окі буде
- Побачимо, побачимо
- Я в тебе зараз пляшку кину, а ти мене знаєш, я попаду Фіне
- Знаю
- От і мовчи сиди там. Так, а де мій телефон ? Діл
- Я його навіть не бачив
- Так - я встала й почала перевіряти кишені та сумку - Нема... Я ж клала його на стіл - телефон я так і не знайшла - Та що за прикол ? Де він ?
- Давай я тобі подзвоню
- Давай Лані
