На дорозі до кохання

8.Кохаю більше життя

Мінхо побачивши що Фелікс хоче відімкнути ключем кімнату від підбіг до нього і відвів трішки від дверей.

-Ліксе,я тебе благаю дай мені поговорити з Ханом-почав благати Мінхо.
-Вибач-не договоривши Фелікс тому що Мінхо одразу ж перебив його після цієї фрази.
-Будь ласка,я тебе ніколи ні про що не просив,прошу-в Мінхо вже сльози наверталися на очі.
-Добре -Фелікс розчулився тому що він вперше вжитті побачив такого Мінхо,і йому стало його шкода.
-Дякую,ти найкращий -почав радіючи Мінхо.

Вони підійшли до дверей Фелікс постукав в двері і сказав.
-Хані,це я Фелікс-Фелікс завжди так говорив коли хотів зайти в кімнату.
Джисон нічого не відповів.
-Дякую Феліксе-пошепки сказав Мінхо і відімкнув двері,а коли він зайшов в кімнату він їх зачинив.

Мінхо підбіг до ліжка і дуже сильно стиснув в обійми Хана.
-Хані,пробач,пробач мене я ніколи більше так з тобою не зроблю,я кохаю тільки тебе в цьому світі,моє серце належить тобі,я кохаю тебе більше за все своє життя,я заради тебе зроблю все,навіть віддам своє життя,тільки щоб ти мене пробачив-в Мінхо на очах з'явилися сльози.
-Хо.....-мовив скрізь сльози Хан.
-Можеш нічого не казати-сказав Мінхо сівши на ліжко біля Хана.
-Що було між вами, тільки не бреши розкажи все що було-хриплячим голосом сказав Хан.
- В нас нічого не було -сказав Мінхо витираючи сльози Хана своєю рукою.
-Тільки чесно скажи-знову сказав Джисон .
-Ми з нею просто спали на одному ліжку ми ні разу з неї один до одного не доторкалися-почав розповідати Мінхо.
-А що було вчора ввечері,ти кричав -запитав Джисон тому що він все ж таки почув як Мінхо тієї ночі кричав.
-Вона хотіла зі мною перестати,гладила мене по грудях,по спині,но в нас нічого з нею не було,я її ніколи не кохав,і ніколи не покохаю-все ж таки розповів правду Мінхо.
-Добре що ти правду розповів -всміхнувшись сказав Хан.

Мінхо встав з ліжка і зняв з себе футболку.
-Навіщо?-запитав Джисон.
-Я хочу щоб не вона а ти мене гладив по грудях -сказав Мінхо знову сівши на ліжко біля Хана.
Хан тільки засміявся.
-Знаєш,а ти коли смієшся такий красивий-промовив Мінхо.
Хан поклав свою руку на груди Мінхо і почав гладити його.
-Хо,скажи щось те що ти нікому ніколи не говорив -сказав Хан.
-Я ніколи ні перед ким не вибачався,але ти мене переконав мене що я все ж таки повинен це зробити,ти настравді перевернув мій світ,я ніколи ні до кого такого не відчував як коло тебе,ніколи не говорив слово "кохаю", насправді я дуже тебе кохаю як нікого в житті,я хочу прожити все своє життя з тобою,хочу бачити тебе зі мною поруч кожен ранок,кожну ніч,хочу тебе обійняти і говорити як я тебе кохаю,хочу цілувати тебе,і просто бути поруч з тобою,і запам'ятай ти тільки мій а я твій ніхто нам не поспішає біти разом-після цих слів Хан страсно поцілував Мінхо.
-Хані,давай погуляємо-відстронившись від поцілунку сказав Мінхо.
-Добре,але тільки ввечері-відповів Хан.
Мінхо встав з ліжка зібрав речі Джисона і поніс в кімнату.

Джисон підвівся з ліжка і пішов в душ привести себе впорядо після тих всіх ночей аяких він проплакав.
Він прийняв душ і почав сушити волосся як почув що заду його хтось обійняв і поцілував в шию.
-Як же мені з тобою повезло,прошу не покидай мене більше ніколи-сказав обіймаючий Хана Мінхо.
На вечір вони двоє зібралися і пішли гуляти,вони гуляли цілий вечір їй обом було добре і весело.

Тим часом Фелікс з Хьонджином були вдома,вони сиділи на ліжку дивлячись щось в телефоні,враз Хьонджин відклав свій телефон і почав цілувати Фелікса.
Фелікс проти звісно ж не був,він лише відповів на поцілунок.
Хьонджин почав знімати з Фелікса його футболку,Фелікс нічого не зрозумів але нічого не говорив Хьонджину.
Хьонджин заліз на нього і почав його роздягати,як почувся дзвінок в двері.
-Хто,це?-дуже злий був Хьонджин.
Фелікс тільки потиснув плечима.
-Так давай одягайся а я піду відкрию-Сказав знову Хван злізаючи з Фелікса.
Фелікс зробив те що сказав Хван.

Хьонджин пішов відчиняти двері і побачив знову Йеджи.
-Що ти тут робиш?-здивовано запитав Хьонджин.
-Я тобі привіт братику-зайшовши сказала Йеджи.
-А так привіт -сказав Хьонджин.
-Мінхо з Джисоном в дома?-серйозно запитала Йеджи.
-Ні,але вони скоро вернуться,а що таке?-почав говорити Хьонджин не розуміючи навіщо Йеджи потрібні Мінхо і Джисон.
-Добре,я почекаю-піднімаючись наверх сказала Йеджи.

В Йеджи в планах було розлучити Мінхо і Джисона,тож вона приїхала саме за цим.Через дві години вернулися Хан з Мінхо.Вони були дуже втомлений.Йеджи одразу як почула що хтось прийшов вона побігла на низ побачивши Мінхо і Джисона вона дуже зраділа.