Жила-була дівчинка, або коротка розмова про.....

В очікуванні похвали

Похвали мене!

Я молодець?Ну хіба не так?

Їй завжди було необхідно, щоб після кожної виконаної нею ді

Ну не так? Ну скажи...

Чому ми завжди чекаємо,що нас хтось за щось похвалить?

Жила-була дівчинка 1...

її, її похвалили. Написала звіт на роботі - молодець! Прийшла кудись вчасно- молодець! Зварила борщ - молодець! Когось похвалила - молодець! Комусь допомогла -молодець! Ви собі уявити не можете, скільки в неї було образ та розчарування, якщо вона щось зробила, а їй не сказали, що вона молодець. Було таке враження ніби її світ просто руйнувався, розбивався на дрібні шматки. Близькі та рідні вже звикли до такої реакції дівчинки, але все одно це дуже дратувало. Але ж хіба важко похвалити людину? Нехай, навіть коли не має за що...

Жила-була дівчинка 2...

В неї була потреба в тому, щоб її слова хтось обов'язково підтвердив. " Ця книга червона! Ну скажи вона ж червона?! Ну правда?! Ну скажи!!! Ну хіба не так?!" Коли з нею погоджувались і казали, що дівчинка має рацію, вона заспокоювалась. Не на довго, до наступної бесіди. І не сказати, що вона була якась невпевнена у собі. Вона мала досить вагому посаду на роботі. І в рідних мала певний авторитет. Але все ж кожен раз вимагала, щоб її слова хтось підтвердив або підтримав. Інакше вона себе мучала відчуттями, що не має раціїї або сказала дурницю.

Жила-була дівчинка 3...

І її ніхто ніколи не хвалив. Навіть вимушено. Та вона вже й давно не чекала. Просто жила. Просто робила свої справи. Вона вважала себе якоюсь посередністю, сірою, не важливою. Хіба такі люди заслуговують на похвалу? Хіба таких людей є за що хвалити? Коли, зрідка, їй казав хтось добре слово, дівчинка починала почувати себе дуже не зручно. В таких словах вона завжди шукала якийсь підступ. Якийсь скритий сенс. І коли не знаходила, то все одно не могла зрозуміти за що її похвалили.

Жила-була дівчинка 4...

Яка вважало, що ніхто не заслуговує на похвалу. І вона ніколи нікому не сказала доброго слова. Бо щоб отримати від нею похвалу, треба зробити щось.... щось таке!.... щоб ух! Але навіть коли комусь вдавалось щось таке зробити, дівчинка робила вигляд,що це все дрібниці які не варті її уваги , а значить і хвалити не має за що. Треба сказати, що для неї вже ніхто і нічого не хотіли робити, бо навіть дякую не почуєш.