Нереальний

Ти схилив свою голову мені на плече і заплющив очі. Я дивилася просто навпроти себе. Не можу повірити, що ти у мене є.

Я заплющую очі і згадую як я вперше тебе побачила. Ти явився нізвідки і зник нікуди. Мені було так погано, а ти просто обійняв мене..так ніжно і легенько, що я ледь відчувала твої дотики. Я тоді тебе навіть не бачила..з часом, я почала зустрічати тебе частіше, доки ти не почав з'являтися завжди. Я вже так звикла до тебе. Ти поруч завжди. Ми разом скрізь: разом засинаєм, разом прокидаємося.

Я не можу без тебе. Ти моє все: ти моя підтримка, ти моя розрада, ти моє щастя. Твоя усмішка це просто щось неймовірне, нереальне, чарівне..
Твої ледь відчутні дотики огортають моє тіло..так приємно...

Я лежу і засинаю у твоїх обіймах. Ти обіймаєш мене ззаду. Я повертаюсь до тебе обличчям. Ти всміхаєшся і просто дивишся..ти мовчиш. Я знаю твій голос..він чудовий, він ангельський. Я знаю твоє ім'я. Тебе звуть Джісон. Проте я називаю тебе Соні. Правда мило? У тебе моє прізвище чи це в мене твоє, не знаю. Ми схожі з тобою.

Я заплющую очі і стараюсь заснути... Ти у моєму сні. Я одержима..я люблю тебе..я тобою марю..це не добре, але як є...У сні ми тримаємось за руки, обіймаємося. Все наче насправді. Лише у сні я можу торкатися твоїх губ,  їх цілувати. Як давно я уявляла їх солодкий смак...я мріяла про цей поцілунок.

Твої губки..вони такі акуратні, ніжні і пухкенькі..я хочу їх цілувати, я хочу їх торкатись, але я не дозволю собі цього. Ми не дозволимо собі цього.

Ти будеш зі мною вічно? Мені здається, що ні..я б хотіла провести з тобою все життя. Я знаю, що це неможливо..зараз я радію, що ти у мене є.

Коли мені сумно ти поруч. Ти обіймаєш мене, гладиш по спині..я ледь відчуваю твої дотики. Так хочеться обійняти тебе і плакати тобі в футболку, але такого не буде. Я плакала згорнувшись калачиком. Ти мене обіймав, сидівши переді мною..твоя турбота..

-Мила, не плач, - я чую твій прекрасний ніжний голос. Мені ще більше хочеться плакати. Ти не часто говориш. Я б слухала тебе вічно.

І потім я засинаю, але ти не лежиш біля мене. Так незвично засинати без тебе. Тебе сьогодні нема. Останнім часом наші зустрічі почали рідшати. Я знаю причину, але не хочу визнавати. Раніше ти з'явився набагато частіше у такі важкі для мене часи, але зараз..Та я сама винна..це моя провина.

Я стою навпроти дзеркала. Заплющивши очі, я бачу наші найкращі зустрічі. Ти обіймаєш мене позаду. Я розплющую очі і навколо нікого. Так, я придумала тебе..всі історії про нас придумані мною..а тебе не існує..але я люблю тебе..це дивно, правда?

-----------------------------------------------------------------------------------------
----------------------------------------------

К І Н Е Ц Ь !

~~~~хвилинка уваги~~~~~

Підписуйтесь на мій телеграм-канал "Minzy's works'', там я буду обговорювати свої історії, ідеї і робитиму спойлери до майбутніх фф

~~~~дякую~~~~~