Зруйнований божевіллям

Пролог

Аврора

Ненависть і любов тісно пов'язані між собою.

Обидві здатні перехопити подих і знерухомити своєю інтенсивністю. Вони являють собою вершину людських емоцій. Вони мали б бути повними протилежностями, розділеними величезною прірвою інших, менш сильних емоцій, але так буває не завжди, і в тому, що стосувалося Невіо, вони точно були не для мене. У моєму випадку любов і ненависть були схожі на токсичних коханців, які танцювали своє руйнівне танго в моєму тілі.

Я не думала, що вони можуть існувати поруч. Але вони існували. Любов і ненависть грали в перетягування каната з моїми душевними струнами, виснажуючи мене постійною віддачею, яку я відчувала.

Я любила Невіо Фальконе майже половину свого дитячого та підліткового життя, поки не зрозуміла, що мені потрібно навчитися його ненавидіти, якщо я хочу залишитися неушкодженою.

Хоча це вже навіть не було варіантом.

Не фізично.

Не морально.

Невіо може завдати мені набагато більшої шкоди, ніж вже зробив.

Я знала, що повинна зупинити його.

Але я не була впевнена, що зможу.

Що найгірше? Частина мене не хотіла навіть намагатися. Частина мене хотіла ризикувати розбитим серцем і болем, аби тільки бути з ним. Частина мене була так само залежна від наших американських гірок ненависті та кохання, як і він від своїх нічних полювань.

Можливо, в цьому й полягала особлива сила Невіо - змусити тебе прагнути того, що потенційно може тебе знищити.

Я була закохана, але я не була сліпа.

Невіо уособлював собою чисту руйнацію, і десь на цьому шляху я ставала випадковою жертвою.

Невіо

Іноді мені хотілося нашкодити всім, але були певні люди, яких я завжди хотів врятувати трохи більше, ніж нашкодити їм. Врятувати їх від мене. Проблема полягала в тому, що з кожним днем я все менше був упевнений, хто тримає віжки, я чи монстр. Монстр, який смердів кров'ю і прагнув різанини.

Можливо, я марив, коли думав, що є різниця між монстром і мною.