JÖTUN

Дуель

— Летить! — Зарядний вказав рукою лівіше себе, — Глянь!

Ми втрьох сиділи на башті і спостерігали приходи ворожих касет, уже остаточно зрозумівши після декількох приходів, що вони не летять по нам. Звичайно, це виглядало безумством, але споглядання таких речей чимось нагадувало медитацію. Особливо знаючи, що вибухи нікому не шкодять, бо бачиш, де вони падають.

— Та ти задовбав, як ти їх бачиш? — Я блукав поглядом по горизонту.

— Трохи оченята розтули, я показую туди рукою.

— Найобуєш!

— Та не дурю я тебе!

Над головою прозвучав різкий шурхіт.

— Он! Дивись!

Я примружився, бігаючи очима по небу.

— Не бачу!

— Та ось він! Летить, дивись! — Ткнув рукою в небо Зарядний, — Я навіть бачу що в нього підривник АПУ-32 на вишибному! Серійний номер: 3245...

— Ах ти шмата проклята! — Я жбурнув у Зарядного гілку, але той вже ржав як кінь.

Над головою прозвучав хлопок, Зарядний миттю ліг закривши голову руками, тепер сміявся я.

— Що, страшно тобі, курво?

Серія із хаотичних вибухів пролунала за нашими спинами. Крізь лисе гілля ми бачили, як вони здіймали до неба сніжну куряву. Боєприпаси падали в чистому полі, немов би на нашу потіху. Далеко на горизонті, в тому боці де була Катма постійно піднімався густий чорний дим, носимий вітром на північ, у бік де були наші вороги. Командир каже що це і є те зарево, яке ми бачим. Там горять залежі ранталієвих пород. Трикляте електропровідне зелене каміння Командир зітхнув, потім посміхнувся самому собі.

Я гадав, що вони вже відстріляли всі касети, — зізнався він, підпаливши кінчик сигарети, — останній раз я їх бачив, коли з цієї екіпи був тільки ти, Механе.

— Під Норел-Таві? — Озвався Механ, який ножем обрізав нігті на руках, сидячи під стволом гармати.

— Здається, так. Тоді ще Фута підбив таррійський Дерталт.

— Ні, Командоре, Дерталт підбили під Джираєю, перед тим як я на міну наїхав, — заперечував Механ, — а в Норел-Таві ми поклали шістдесят рил піхоти, коли вони намагались наступати, та знищили РЛС. Тоді останній раз касети ми і бачили.