Остання казка

Я теж вас люблю

— Ти знаєш, що не можеш завтра працювати?

Кристьян отримав здивований і суворий погляд від Мелорі. Мелорі не міг повірити, що хтось взагалі каже йому такі дурниці! Робота — це найважливіша справа в житті Ліндгрена! Звичайно, сім'я теж стоїть далеко не на останньому місці, але бути мером-хранителем — це першочерговий обов'язок!

Кристьян, помітивши обурений погляд Мелорі, розсміявся з властивим йому нахабством. Мелорі пирхнув, вважаючи, що це була спроба привернути до себе увагу, і повернувся до ноутбука. Потрібно було надіслати кілька файлів різним людям.

— Гей, не ігноруй мене, — Кристьян плюхнувся на крісло, що навпроти мера, спеціально заважаючи роботі. — Мені довелося втекти з чергування, щоб особисто поговорити з тобою.

— Міг би подзвонити, — незворушно кинув Мелорі, невідривно набираючи тексту.

— І вислухати твій автовідповідач? Ні, дякую.

— У крайньому разі написати повідомлення.

— Ти взагалі їх переглядаєш?

— Ну... — Мелорі скривився. Його відволікали від справ без права виправдатись. — У чому річ?

Кристьян вичікувально свердлив його поглядом. Мабуть, це був шанс для того, щоб безглуздий і надто зайнятий Мелорі згадав сам. Ліндгрен судомно перебирав особливі дати у голові. Дні народження сміливо відкидалися убік, дні перемоги над якимись ворогами теж, а за ними почали перебиратися роковини весіль усіх-усіх друзів...

Кристьян пирснув від сміху, спостерігаючи за надто серйозним Мелорі, що, очевидно, відчайдушно намагався знайти зачіпку в голові.

— Ти занадто безглуздий, Мелорі, — поблажливо кинув Кристьян. — Зглянуся над тобою, то й бути. Сподіваюся, надвечір ти зрозумієш, чому ми з Бренданом придумали плани на завтра.

— З Бренданом? — Мелорі враз розгубився.

Виходить, що дата стосується лише їх трьох. Чи варто говорити, що особливих дат у них не було? Хіба що дні народження та офіційна річниця весілля. Але річниця буде навесні, а зараз зима. Ще якась зима! Усі вулиці замело снігом! Які плани можуть бути за такою несприятливою погодою?

— Ну як я можу лишити тебе, коли ти такий милий? — Кристьян явно знущався, але Мелорі й не противився. — Підкажу за поцілунок.