Кохання або інші пригоди

Частина 12

Я стояла, як вкопана дякую Богдані яка мене розтормошила! Гаррі не відходить від Ліама і його «бабульки». Молодець – це я його попросила.

-Ходімо всі за стіл.- кричав Найл з радістю.

-Йдемо, йдемо.-відповіли йому хором ми. Як можна було хором відповісти? Для мене це загадка.

Ми сиділи так ні про що не говорили. Ну зокрема нахвалювали Богдану, за її вечерю. Особливо це казала «бабулька». Звісно вона і не знає, що Бодя шеф-кухар. Хай далі нахвалює. Від цього всього мені, аж дурно стало.

-Я на хвилинку!- сказала і вибігла я.

-Що це з нею?- почала питати Хана (це їм'я цьої «бабульки») Це не вічливо!- продовжила вона.

-Я б побачив би тебе, коли б ти була вагітна!- почав заступатися за мене Гаррі.

-Ой вибачте я не знала!- різко змінила вона тон.

-Ой, вибачте, я не знала.- почав перефразовувати її Гаррі. Але його ніхто не почув, окрім мене.

Я сиділа в своїй кімнаті вже знявши цю сукню! Вона так давила.... Ніні більше я її одягати не буду!

Двері відчиняються і я бачу його.

-З тобою все добре!- запитав він мене.

Я нічого не відповіла , а тільки почала реготати.

-Ой, вибачте, я не знала.- повторила я голос Гаррі. І ми обоє почали реготати. Ми б не переставали сміятися, якби в двері не постукали.

-Можна ввійти.- запитав жіночий голос.

-Ввійдіть, ввійдіть.- почав говорити Гаррі, як лікар.

-Вибачте мене, я дійсно не знала... Ось я принесла тобі води, щоб якось заладити ситуацію.-мило говорила вона до мене.

-Дякую.

-З тобою все добре? Бо ви йдете сюди і не повертаєтесь.- запитав Джон.

-Чоловіче,-крикнула Хана до нього,- ви не бачите ми тут розмовляємо.

-В загалі я її лікар і брат! Тому мені можна, а ви жіночко будь ласка не кричіть, бо їй треба спокій.- теж вже кричав братець.

Було трохи дивно, що не прибіг Ліам, він же так захищає свою «бабульку» , а тут його нема. І Хана кричала на всіх підряд, мені це все не сподобалося... Я випита трохи води, яку принесла мені вона, і побачила як її очі заблистіли. Вона спокійно вийшла і залишила мене помирати.

Всі вже розійшлись, ну як всі , Хана і Ліам. Я вмовила Джона залишитися, бо відчувала, щось не те!

Ніч. Всі сплять. Мені погано. Голова крутиться, живіт болить. Так погано мені ще не було. Я розбудила Гаррі, який розбудив Джона.

-Тася, що з тобою?- почав трусити мене Гаррі, але я вже було без свідомості.

POV Джон

Поки Гаррі будив Найла і Богдану, я вирішив дати їй води... Я надпив ту воду і відчув смак наркотика.

-Бля.- почав вже кричати я.-Гаррі бери її і вези в лікарню я їх попереджу. Вона випила води з наркотиками. – єдине , що поки міг я розказати йому.

POV Гаррі

Я посадив її в машину і почав з нею говорити. Я сам не замітив, як в мене почали текти сльози.

-Маленька, що ти робиш? Я знаю, що ти не дуже хотіла зараз мати дитину, але це ж не привід для наркоти. Я з нею спілкувався і почув єдине слово з її вуст: Хана.

Я зрозумів чого вона тоді прибігла, чого Ліам не підіймався до нас, коли Джон почав на неї кричати. Він вирішив вбити її дитину.

-Я тобі ще влаштую!- хотів крикнути я, але згадав, що зі мною моя наречена.

Так поки в неї маленький животик ми зіграємо весілля. Я не хочу, що дитина народилася в не законному шлюбі.

Ми приїхали до лікарні, де нас вже чекали. В мене нічого не розпитували, а тільки забрали Тасю. Видно Джон теж здогадався і вже попередив їх.

*****

Ранок. Я і Джон цілу ніч провели в лікарні. Богдана і Найл проводили пошуки доказів дома.

В палату заходить Джон і весь сіяє .

-Що таке?-запитав в нього я.

-Все добре. Вона випила не багато води, тому наркотика в організмі не багато. Але він сильний. Але це ще не все.-почав мовчати він.

-Ну??????

-Вона так сильно хоче цю дитину, що взяла все на свій організм.-добавив він.

Я глянув на неї і сказав:

-Дякую, моя маленька, що боришся за цю дитинку!

Я поцілував її, ліг коло неї і заснув. Зараз мені нічого не потрібно. Вона взяла все на себе, а я нічого не можу вдіяти.