Один крок

Розділ 2

— Постав вино на місце!

— Коханці своїй вказуватимеш, що робити! А я — вільна жінка.

Батьки Богдана знову сварилися. Ось вже скільки у цьому будинку не було жодного спокійного дня. Вічні крики, взаємні звинувачення, п'яні скандали... Богдан давно змінив би все, чи хоча б звик до цього, якби це було можливим. Але він міг тільки стояти і дивитися, як руйнується його сім'я. Абсолютно самостійний і самотній у свої 16, бо батьки давно перестали про нього піклуватися.

Так, була ще старша сестра, але їй теж була начхати на рідних. Удома вона з'являлася вкрай рідко і то тільки для того, щоб витягнути з батьків кілька сотень на клуби та бари. Власне, сім'ї вже не існувало - були просто чужі люди, які, невідомо чому, жили під одним дахом.

У школі Богдана звісно знали про цю ситуацію, але замість допомоги, чи хоча б співчуття хлопець зустрічав тільки злість і відразу. Його вважали таким же неблагополучним, як і сестру, простіше кажучи, алкоголіком та наркоманом. Але справа в тому, що Богдан був іншим! Він хотів навчатися, отримати вищу освіту, влаштуватися на пристойну роботу, створити власну сім'ю, не таку, у якій народився і виріс, але не мав можливості. Його ненавиділи, гнобили і вчителі, і однокласники.

Одного дня, коли Богдана вкотре вигнали з уроку ні за що, він сидів на лавочці за школою. Якийсь хлопець підійшов і просто сів поряд. Деякий час обоє мовчали, потім незнайомець дістав щось з кишені й протягнув Богдану:

- Хочеш?

На його долоні лежала невелика біла таблетка. Богдан відсахнувся:

- Це наркотик?

- Можна і так сказати, - посміхнувся випадковий співрозмовник. - Та не бійся, тобі сподобається. Це як ліки, тільки для душі.

Хлопець задумався: "А чому б не спробувати? Врешті-решт, усі й так впевнені, що я наркоман", і тихо промовив:

- Давай.

Коли так звані ліки опинилися в його руці, перед очима Богдана постала жахлива картина: його сестра, яка лежала на підлозі й корчилася від невимовного болю. Ломка... Звична справа для таких, як ця дівчина. Але він ніколи не забуде її божевільний крик та скляний, сповнений ненависті погляд. Хлопець здригнувся, і таблетка впала на землю, але він навіть не подивися на неї. Ні, таке життя не для нього! Але й на інше в Богдна, на жаль, не було жодного шансу...

Уже вдома, під звук посуду, що б'ється, хлопець всерйоз задумався про самогубство. Він просто не бачив іншого способу, вирватися з цього замкненого кола.