Земля після нашої ери

Доля посміхнулась, але не мені

3 дні потому

-Кітай...-не встигла договорити я як він мене перебив

-Знаю знаю

-Що знаєш?

-Про сон знаю

-Звідки?

-Ти ве 3 дні морочиш мені голову із цим сном

-Ну і, що?

-А те що тобі 16, а ти поводишся як 8-річна дитина ну реально

-З ким ти мене порівнюєш?

-Тобі не одно?

-Кого я чую, соньки проснулись-Це був татко

-Це був татько-Що він мене перекривлює, стопе я сказала це в голос

-Так ти сказала це в голос

-Перестань

-Діти ідіть їсти

-Добре

Ми поснідали і пішли далі

-Аля аля, а Кітай шмаря шмаря

-Аля аля,а Лілу харя харя.

-Ахахахахахахаха, це ти тільки шо про себе сказав?

-Так, ой ні про тебе

-Первое слово дороже второго

-Діти тихо я щось  чую

-Щооооо?

-Це Урса

-І не один

-ААаааааАААаАААаАааааааАааА

-Але що це 

Ми почули звуки пістолета

-Фуууу зелена кров вся на нас

-Не кричи, потерпиш

-УРЯЯЯЯЯ доля посміхнулася

-Добрий день

Цей чувак був такий на вигляд

-Салют

-Вибачте, що я вас налякав

-Нічого

-А як ви нас знайшли?

-У нас у лабораторії виникло дуже потужне переміщення,і ми дізнались, що до нас у 3425 рік потрапила машина часу із 2034 року, і виявилося, що це ви і за сигналами супутників ми вас знайшли

-Алилуйя

-А як вас

-Можна на ти

-Можна

-Як тебе звати

-Джеймс Марстерс

-Дякую тобі, за то шо ти завжди зі мною

-Це ти до кого?

-Та так собі, просто

-А вас як звати?

-Я Лілу Рейдж, це Кітай Рейдж, а це Сайфер Рейдж

-Ясно

-А скільки нам іти до міста?

-3-4 дні не більше

-СКІЛЬКИ????

-Не бійся вони минуть швидко

-Надіюсь, але із Кітаєм Рейдж ці дні будуть ніби 10 років

-Чому ти мене так погано оцінюєш, ніби 30

:/ :/ :/

4 години потому

-Можна ми зробимо перевал тут-Я вже не можу іти

-Так звісно

-я спати

-Чекай ідемо всі

-Я сплю із татом-крикнув Кітай

-НІІІІІІІІІІІІІІІІ!-я сказала це в уповільненому вигляді

-А Лілу із Джеймсом

-Доля посміхнулась, але не мені

-Ахахахаха

-Ну шо пережеву