Останні два тижні я почуваю себе параноїком. В мене таке враження, що в коледжі за мною весь час хтось слідкує. Я не можу там знаходитись... Не піду сьогодні нікуди... Залишуся вдома... А потім до психолога...
***
19:38
...: Привіт)
20:55
Мона: Привіт...
..: З тобою все добре??
М
она: Ем... А ми знайомі?
...: Тебе звати Мона і ти вчишся в нашому коледжі)
Мона: А я тебе знаю?
...: Можливо)
Мона: А конкретніше?
...: Не можу сказати...
Мона: Хто ти?
...: Ще рано...
Мона: Ти про що?
...: Колись взнаєш...
Мона: Ти мене лякаєш...
...: Не треба боятись... Я твій друг...
Мона: Звідки ти мене знаєш?
...: Я часом спостерігаю за тобою...
Мона: Так це через тебея скоро з розуму зійду?! Ти мене параноїком робиш!
...: Вибач... Я лиш хочу з тобою подружитися...
21:48
Мона: Для початку скажи хто ти!
...: Скоро дізнаєшся)
Мона: Знаєш... Краще не пиши мені і не старайся подружитися зі мною... Ти мене лякаєш...
...: Не треба мене боятись...
Мона: А раптом ти якийсь маньяк?! І звідки в тебе мій номер???
...: Зараз це неважливо... І я не маньяк...
23:56
...: Добраніч) Хороших снів)))
***
Знаснеш тут після такої переписки... Я тепер буду боятись носа на вулицю виткнути...
Я підійшла до вікна... На дворі вже давно було ніч, а сон ніяк не ліз мені в голову.
Хто цей незнайомець?
Що він від мене хоче?
Чому спостерігає за мною?
Для чого представляється другом?
Через нього в мене зникло навіть найменше бажання повертатися в коледж...
Ну... Хоча б я можу бути впевнена, що ті всі відчуття не глюки змученого мозку, а цілковита реальність...
Правда... Я б рада була б, як би це був просто міраж...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Хто ти?
Fanfiction- Сталкер? - Ні... Просто ти мене зацікавила) - Не лізь до мене... Забудь мене! - Не можу... Вже пізно... Одного дня він почав до мене писати... Хто він... Для чого я йому... Невідомо... Знаю тільки одне... Він мене лякає...
