Проснулась я одна...Дивно а де ж Марк? Я пішла вмилась і пішла на пошуки Марка...та в домі його не було.Не було ніякої записки нічого....Це дуже дивно...Напевно щось сталося Марк би залишив записку...Я одягнулась і вирушила в ліс.Коли прийшла то я почала кликати його...з кущів долинав шум,через секунду звідти зя'вився...вовк...і це був не Марк.
Я:- Привіт) а де Марк?- вовк, перетворився....це не зовсім вовк це вовчиця,переді мною повстала тендітна дівчинка,років 15.
-Привіт я Марі, я сестра Марка- очі дівчини були один в один як у Марка...та вони були наповнені білью і слізьми.
-Мисливці знов напали....але тепер на Марка...- говорила дівчинка плачучи.Моє серце завмерло.
–Що з ним??? Де він? Він живий?- почала я закидати Марі питаннями.
–Його вистрелили в голову......Він втратив свідомість....стая намагається розбудити його...
– Потрібно в лікарню!- крикнула я.
– Ти відвезеш його,ми не звикли до зв'язку з людьми тому буде дуже складно....
–Так звісно,ходімо швидше ,кожна секунда важлива...
–Так звісно...Йди за мною.
Ми з Марі швидко дійшли,до тої самої печери де багато проходів...і де я приглядала за вовченятами...Ми зайшли в приміщення...Там лежав Марк,на його голові була кров...Я підбігла і обійняла його,плачучи.Всі вовки вмить перетворились на людей різного віку...Вони розповіли що відбулося...
Я з деякими вовками,ну тобто людьми пішли до селища,вони допомогли дістатись до лікарні.До нас підійшов лікар,і забрав Марка на обслідування.А вовки пішли назад в ліс,бо не дуже комфортно відчували себе в окрузі людей....Лікар дуже довго не виходив...Я дуже хвилююсь...Тут нарешті вийшов лікар....та....його погляд...він якийсь не дуже веселий...Я зразу побігла до лікаря.
–Що з ним? Він буде жити?- плачучи запитала я.
-Заспокойтесь- сказав лікар- жити він буде але....
