Збирати зірки,
Поринаючи у твої очі, хочу...
Стає холодно на подвір'ї вночі...
Чому?
Чому ти чекаєш на щось біле з кимось?
Не тому, ти поринаєш у мандри жіночі?
Хвилі нагортають знову і знову,
Відкидаючи щось на берег...
Я відкрию тобі таємницю, мабуть...
Відкидають пам'ятні хвилі,
Ті хвилини, що поруч були ми...
Ті не забарвленні кольором квіти,
Що тобі мав у плівку згортати.
Ті моменти, що повинні були стати
Не лише у роті солодкими,
А і насправді...
Я би хотів збирати зірки,
Поринаючи у твої очі...
Може, коли ти зрозумієш,
Як це:
Малювати небо, не маючи фарб,
Грати на гітарі, якої немає,
Та ставити сцени до однієї персони,
Та співати, без слуху та голосу,
Посеред площ, парків, перонів...
Як це:
Дарувати частки себе...
Беручи із-за пазухи,
Шматочки серця, душі і любові...
