Ось воно,кохання

Це все!

Уроки закінчилася,я попрощалася з друзями і пішла пепеодягатися в спортивне. Я пішла на стадіон де мене вже чекали вчитель і Алекс.
-Так,давайте спочатку зробимо розминку,а потім по трішки будемо бігати.-сказав вчитель достягаючи свисток з кишені. Ми трішки зробили зарядку і зразу почали бігяти легким бігом. Тоді відпочили пару хвилин і вже почали бігати на всю силу. Я проти Алекса. На змагання для дівчат буде 600 метрів,а для хлопців 800. Тому ми з Алексом двоє бігли 800 метрів. Вчитель стояв з свистком і коли ми почули звук почали бігти на всю силу. До фінішу ми прибігли майже одночасно,тільки Алекс трішки швидше.
-Учитель,може на сьогодні хватить?-замучено сказав Алекс після ще декількох кругів.
-Ну добре,збирайтеся і йдіть по домам,завтра знову побігаєте,але без мене.
-Добре,до побачення..-я попрощалася,пішла в душ і переодягнулася в свої джинси і сорочку. Коли виходила побачила,що біля входу стоїть Алекс.-На когось чекаєш?-запитала я,хоча це було тупе питання,бо в такий час біля стадіону ніхто не ходить.
-На тебе. Я проведу тебе. Вже темно.
-Не потрібно,нам в різні сторони.-хотіла якось відмазатися я.
-Вже темніє,по вулицях можуть ходити різні маньяки.-я хотіла ще щось придумати,щоб відмазатися,але нічого в голову не прийшло.
-Ну добре...
Ми пішли через невеличкий парк,де завжди мало людей.
-Слухай...-почав невпевнено говорити Алекс.-Те що казала тобі Ненсі...Ми з нею не разом і це вона постоянно до мене чіпляється. Але я їй все пояснив і вона більше нічого тобі казати не буде.-після його слів я просто змовчала і ще деякий час панувала тиша.

POV Алекс

Ми вже майже підходили до дому Лілі,ця тиша мене трішки напрягала і я рішив взяти все в свої руки. Я зупинився,після чого дівчина обернулася.
-Лілі...-почав тихо промовляти я.
-Що?-я глянув  їй у вічі і підійшов ближче.
 -Мені здається..Ти мені подобаєшся...-я не витримав і обійняв її міцно-міцно. Пройшло менше хвилини як вона мене відштовхнула і втекла в дім. Я ще деякий час стояв і жалів,що признався їй,адже вона не захоче зі мною більше спілкуватися.

POV Лілі

Я забігла в дім і почала роззуватися. Серце в мене вискакувало з грудей. Я не хотіла нічого казати Марку і зразу пішла на кухню,не видаючи вигляду. На першому поверсі нікого не було,я піднялася на другий. Вроді було тихо,але щось змусило мене зайти в кімнату до Марка. На його ліжку сиділа чужа для мене дівчина,тоді зразу з ванної вийшов Марк і з переляком подивився на мене.
-Лілі...-розгубився він.
-Марк,як ти міг?-сльози покотилися по щоках. Я не змогла більше там стояти, вибігла з кімнати і направилася до виходу. Взула свої кеди і побігла в той самий парк,де завжди мало людей. Я прибігла в парк і сіла на лавочку,витерла сльози і подивилась на небо. В голові прокручувалася картина яку я побачила. Я не могла повірити в те,що Марк мене зрадив.

Всім привіт!☺Ми вже повернулися з змагань. Все пройшло просто чудово😍.  Ми спали в палатках,готували їжу на вогні і під дощем проходили смугу перешкод.😁 В перший день ми ходили на урочисту частину,де нам детально розповіли наш графік. Тоді був стройовий вишкіл. Коли ми пішли в інший ліс,де повинна проходити смуга перешкод,почався дощ і ми повернулися в табір. Тобі знову туди поїхали на шкільних автобусах.😂Коли вже повернулися ми поїли,відпочили і пішли проходити квест. Проходили ми його в темноті. Але справилися досить не погано. Тоді була вечірня ватра. Велике вогнище і гучна музика.
На наступний день перевіряли сам табір на чистоту,наявність продуктів і т.д. Тоді було перетягування канату,стрільба і рятівник. В загальному ми зайняли 4 місце🎉🎉 і це для нас досить не поганий результат,адже минулого року приїхали додому з 9 місцем.