15

218 13 1
                                    


Дім, милий дім. Улюблене ліжко, знайомі стіни і спогади. Нічого кращого за це годі й шукати. Та чому я тут? Уже байдуже. Може, то сон, а, може, й ні. 

Чогось бракувало. Наче, шмат серця відірвали. Щось змінилось, але я не розумію. Меблі там де й були, сімейні фото, але запах... Сирість і смерть. Ох, точно...

РАНІШЕ...

У мене істерика. Зустріч з татом спочатку розчавила мене, та потім вселила таку впевненість, що я вирішила все розтавити по місцях. Досить цих подорожей і страху. 

Я йшла до Елеонор. Пора  все вияснити(не вб'є вона ж власну дочку). Та тільки проблема: з якою метою я іду до неї? Гаразд, у мене є певні здогадки. Сподіваюсь, це спрацює.

Летісія нарешті вдома? Та чи можу я називати це місце домом? Тут зростала, світ пізнавала, але й відчула біль утрати. 

- Летісіє! Нарешті явилась! Я так довго чекала.

- Не сумніваюсь, Елеонор... Розповідай!

- Як і домовлялись? Я все поясню, а  ти опустиш руки?

- Як можу вірити тобі, мамочко? - глузувала я.

- Я - єдина, хто все знає. Я  і є книгою...

Паралельні СвітиWhere stories live. Discover now