Мій хлопець демон!

Випадкова зустріч

Я зробила свій вибір це був повернутися до рідних та друзів. Мене тато вислухав і я опинилася в кімнаті. Там було темно та похмуро. Роздивившись кімнату, я обернулася назад і побачила Володимира Вандумана. Він стояв навпроти мене я відчувала як його з середини все зїдало від болю. Тут я обернулася вперед і побачила перед собою маму, яка була немов мертва. Вона сояла та дивилася своїми голубими очима на мене.

-Мамо, де я?

-Ти в світі мертвих. Це світ демонів.

-Я що померла?

-Покишо ні, тебе якраз везуть в лікарню. У тебе попав меч по спині, і тут же розламався. У тебе тече моя кров з твоїм батьком.

-А що тепер?

-Тобі потрібно вибрати як краще буде для тебе.

-А чому ти тут?

-Нажаль після смерті Вандумана, всі померли від сильного задушення.

-Він помер?

-Так, доню тепер йому будуть читати моралі. А тепер вибири: перший варіант, ти залишися зі мною та батьком. Другий, ти повернися назад до друзів та рідних, але якщо ти вибериш другий то ти не повинна розказувати що нас з батьком бачила.

-Добре..... Я вибираю другий варіант.

Все знову потемніло, я опинилася в лікарні. Я бачила як за мною всі хвилювалися. Тут до мене лікар підходить і каже.

-Невже це Юля Сайко?

-Що зі мною-ледви говорячи казала я.

-Ви попали під вдар меча.... Не хвилюйтися я ангел.

-Невже.

-Так, тепер вам потрібно відпочити.

Він вийшов з палати, і я лишилася сама. Я вдивлялася в стелю і думала... Мої думки прервали стук в двері. Він зайшов в палату і побачив мене. Він був серйозним, але його серце боліло.

-Юля, я думав що тебе більше не побачу.

Він сів поряд, і його ніжні руки тримали мої.

-Віктор, я думала що ніколи тебе не побачу.-у мене потеклися сльози

-Не плач, головне, що ти жива і поруч.-він обняв мене.

-Віктор, скажи ти вбив свого батька?

-Так...

-Але чому?

-Він хотів, тебе вбити, і я не витримав та зі злості вбив.

-Але, це ж був твій батько.

-Він мені не батько, а опікун.

-А чому тоді в твоїх братів та сестер різні прізвища?

-Тому що він всіх всиновив, і мене теж...

-Добре.-я обняла його і в палату постукали.

В палату зайшла Аня з Вікторією. Я була здивована, але не показувала цього. Віктор зрозумів що вони хочуть поговорити і вийшов.

-Привіт, Юля.-сказала Аня.

-Привіт, що ви тут робите?

-Вибач мене і Віку. Вона дуже сильно любить Віктора і неможе забути його.-сказала Аня.

-Так, вибач мене Юля, я тоді говорила зі злості.-сказала Вікторія.

-Вибачаю, але давайте будемо дружити.

Вона сіли біля мене і обняли. Я була в той мемент щаслива.... Через пару годин ми договорили, і вони пішли. На годиннику 20:00. Сьогодні день був дивним, але головне я помирилася з дівчатами. Тепер я маю жити далі....