В полоні твоїх поцілунків

~10~

Ми купили всім морозиво і повернулися. Вирішили відразу не розповідати про свої стосунки, але важко було не помітити. Тому що посмішка з мого обличчя не сходила. Відколи ми повернулися між Джаном та Халіною наче кішка пробігла. Вони обоє сиділи засмучені і злі. Тому ми ще не довго пробули тут і поїхали додому. Дорогою ніхто не розмовляв. Всі думали щось про своє.
Ввечері я ще говорила з Максом по телефону, а тоді пішла спати. Сон до мене довго не приходив. Я згадувала всі моменти з Максом, навіть самі погані. Я почула, що хтось наближається до моєї кімнати і закрила очі, наче сплю.
-Ти так солодко спиш...-це був Джан.-Навіть і не здогадуєшся, що я кожної ночі приходжу і дивлюся як ти спиш. Ти й не уявляєш, як мені боляче бачити тебе поряд з тим Максом.-він говорив дуже тихо, але я чітко розбирала кожне слово.-Варто було б розказати про своє почуття. Але це лише питання часу. Ми і так одружимось через бізнес наших батьків.
-Щоо?-крикнула я.-Що ти тільки що сказав?-я швидко сіла на ліжку і кричала до нього.
-Ти не спала?
-Ні. І я все чула. Чому ти сказав, що ми одружимось через бізнес наших батьків?
-Повір, я і сам спочатку був не в захваті. Але мене тому і відправили сюди, щоб з тобою ближче познайомитися.
-Так, давай все з початку... Наші батьки тепер партнери і вони хочуть, щоб ми одружилися?
-Саме так. Коли мої батьки прилетять сюди, все це почнеться обговорюватися. Але Поля, тепер я й сам цього хочу. Ти ж чула, я покохав тебе ще в тому аеропорту.
-Ти знущаєшся з мене? Я кохаю Макса і ніколи не вийду за тебе заміж-продовжувала кричати я.-А тепер іди геть!
Хлопець спокійно встав і вийшов з моєї кімнати. А я сну не бачила й до ранку. Я не могла повірити, що батьки так мене образять. Як вони так можуть зі мною? І взагалі, яке це століття щоб дітей насильно видавали заміж!? Мене це дуже обурило,але нікому нічого я не могла сказати, тим більше Максу.
Ранок почався дуже погано, я спустилася вниз, а там снідали батьки і Джан з ними. Всі посміхалися мені, ніби й нічого не було.
-Доню, будеш вафлі з джемом?-запитала мене мама.
-Так.
Снідала я мовчки, але коли батьки щось починали говорити, на очі набігали сльози і мені було важко стриматися.
-Джан, ти говорив з батьком? Коли вони прилетять?-запитав тато в хлопця.
-Так, вони будуть завтра зранку.-і тут я згадала слова хлопця, що все буде обговорюватися, коли приїдуть батьки Джана.
-Добре...Поля,зайдеш в мій кабінет, коли поснідаєш.-сказав батько і я вирішила не мовчати.
-Ти хочеш поговорити про одруження?-тато з мамою переглянулися і здивовано подивилися на мене.-Якщо вам справді важлива моя думка, то я проти цього. Так, я знаю, що Джан хороший хлопець, але я не хочу ось так одружуватися.
-Поля, зайдеш в кабінет і ми тобі все пояснимо.
-Не хочу я нічого чути, я сказала, що не бути цьому весіллі!
Я зірвалася зі столу і пішла в свою кімнату. Швидко вдягнулася і пішла геть з цього дому. Я добре пам'ятала де живе Макс, тому викликала таксі і поїхала до нього.