Я плакала, а ти стояв, дивився,
Емоцій в погляді твоєму - круглий нуль!
Не здивувався і не розгубився,
А я, неначе вийшла із-під куль.
Я плакала, бо так мені боліло,
Що стриматися просто не змогла!
Аж розривало навпіл душу й тіло,
Які я так для тебе берегла!
Я плакала, потоком бігли сльози,
Солоний присмак відчувала на губах.
А в голові - образи, біль, погрози,
Розчарування, ненависть і страх...
Я плакала... Думки переплелися.
Хіба я щастя не знайду у цім житті?
Чи то чоловіки перевелися?
Чи, може, дійсно бути краще в самоті?
