ДИВОСВІТ Нові міфи

I-II

Ту зиму малий Убийвовк запам'ятав на все життя — такою лютою вона йому здалась. Та час летів швидко, він жив разом зі старцем Шамілем і отцем Марком, хоч ченець й проводив половину часу в монастирі. Разом вони навчали його грамоти та арифметики, знахарства та інших премудростей. Хлопчик швидко перебрав на себе частину обов'язків по стайні й особливо по камбузу — отець Марко любив жартувати, що від Шамілевого варива навіть Люку може вивернути. Попервах старець був грубий з малим, та все змінилось навесні. Одного полудня ченець не прийшов на обід — таке інколи бувало, але не часто. На вечерю його також не дочекались. Чіро занепокоєно сприйняв відсутність наставника, його настрій передався Шамілю, й той нагримав на нього.

— Де Марко, де Марко, — прохрипів старий, — щоб йому стерв'ятники печінку надклювали, відкіля я в біса знаю! А ти в книжку дивись, бо отримаєш ляща замість «на добраніч»!

— Вибачте... — похнюпився хлопчик і поринув у довідник «Про лікарські трави».

Десь близько півночі у двері постукали, Убийвовк зіскочив з лежака й прожогом вилетів до сіней у самих підштаниках. Відкривши двері, він накинувся на ченця з обіймами. Отець Марко засміявся й погладив малого по голові.

— А де наш Шаміль? Забув про мене вже...

— Як же, забудеш тут про тебе, вчинив гуркоту на всю округу! Заходь, чого стоїш на порозі, наче не звідси? В котлику є трохи кулешу!

— Я сьогодні не один, знайомтесь — Гуннар, буде жити з нами, — з-за його спини визирнуло кругле обличчя з такими синіми очима, що їх було видно навіть у напівмороку сіней.

— Ще нам тільки чорнолюдика не вистачало... — буркнув старець і поплентався спати далі.

Гуннар мовчав майже місяць. Він вправно допомагав Чіро біля худоби, але все робив мовчки. Малий Убийвовк хотів потоваришувати з ним, та при спробі завести навіть коротеньку бесіду той опускав голову й втуплювався собі в ноги. Така поведінка дуже дратувала старого Шаміля, й він переключився з Чіро на Гуннара. Отець Марко ж, навпаки, був дуже привітний і повсякчас зупиняв старця.

Якось під вечір вони вдвох вичісували Хана. Малий Убийвовк вийшов за сіном і почув тихий плач Гуннара біля мула. То був, мабуть, єдиний раз у житі, коли Чіро чув, як він плаче. Хлопчик повернувся до стайні, вкинув сіно Люку й тихо продовжив допомагати йому з мулом.