Під незвичний спів берестянки,
Під пронизливий погляд сонця,
Я забула всі ті обіцянки,
Що дала тому милому хлопцю.
І тепер, коли очі спраглі,
Коли риси набули порочнічть,
У цей найпалаючий травень
Він забуде мене остаточно.
І ховаючи згаслі очі,
Від холодного, лячного вітру,
Я забуду ті літні ночі,
Що прожила тобі на втіху.
Я забуду обійми липня,
Я забуду твій сміх навпростець.
Я забуду минулі безсонні...
Мабуть, це є кінець...
(Старусєва Ярослава)
01.05.21
YOU ARE READING
1. Ангедония
PoetryНочь. Чай. Стихи. Рок. Это единственное , что остаётся неизменным. (Стихи) Обложка от @IRIS_CLARK
