Мене питають про вірші,
Що йдуть від серденька мого.
Вони всі кажуть нащо ти,
Псуєш свій час? Невже того,
Що хочеш слави ти зазнати?
А чи вірші то весь твій хліб?
Якби ви знали, як це важко
Писати - щоб знайти свій світ.
Той, у якому не загинеш,
Де не завадять так творить.
Коли ти плачеш - то не видять,
А як смієшся - сонце в мить.
У тому світі, що шукаю
Нема дощу і холодів.
Якби ви знали, знемагаю від ваших поглядів таких.
Від тих, що кажуть, себто, йди,
А потім темрява ота, яка вже стверджує
Що ти , її бач, вразить не змогла.
Ні не кажу я, що повинні
Мої вірші ви полюбить.
Я лиш кажу, щоб мали совість
І промовчали десь, про "хліб".
