Мені сімнадцять вже настало,
До вісімнадцяти ще рік.
А я, як зараз, пам'ятаю -
Маленька я, а поряд кіт.
І поруч сильні руки батька,
І тих квіток чудових цвіт.
Назавжди в спогади впадаю
Адже всього сімнадцять літ.
Я розумію - це навчання,
Воно майбутнє вже веде.
Але так прагнеться до гаю,
Туди де пташок спів лине.
І ось вже всі мене втрачають,
Я поринаю у блакить,
І творчість, вірші я вже граю,
Лише вона тепер бринить.
