Час зупинився. Завмер разом із її серцем, стукіт якого не було чути. Взагалі нічого не було чути, крім фрази Редла, що потворювалася в її голові, що заповнювала ту цілком, безмежно.
«Ти станеш моєю дружиною?»
Що за маячня? Як він узагалі зважився запитати це? Сподіваючись на що?
Гамп повільно моргнула. Здавалося, вона була в якомусь вакуумі, без початку та кінця.
І ніяк не могла знайти із нього вихід.
— Діно? — Навіть її ім'я звучало наче з-під товщі води. — Не примушуй кавалера чекати.
Кому належали ці слова? Вона не зрозуміла. Та й було глибоко начхати.
Діна шумно видихнула, дивлячись у очі Тома. Він завжди думав, що попереду. Завжди знав кожен її крок. Усі прораховував.
Як це набридло.
І палаюча до болю мітка для неї зараз нічого не означала.
— Дружиною? — перепитала. Повільно. З гнівом. Всі завмерли, дивлячись на пару в очікуванні. — Нізащо, Редл. Ні за що, — метал у її голосі відчувався й на кінчику язика, — і ніколи.
Біль у шиї був заглушений болем у грудях. Мовчання, що заполонили вітальню, різало гірше за лезо.
Том повільно підвівся з коліна, і очі його перестали відливати червоним. Вони заповнилися кривавим відтінком.
— Нізащо? — вереск Леді Блек буквально вирвав її з прострації, а чіпка рука, що схопила Діну за кисть, миттю потягла дівчину за собою. — Une vraie peste! А це що?
Вона витягла з кишені сукні листа і сунула прямо під ніс Діні. Рядки пливли перед очима, лише за кілька хвилин грифіндорка змогла розібрати написане.
«Дякую за неперевершену ніч, Томе. Пам'ятай, що це має бути в секреті. Ми з тобою... нам треба вдавати, що нічого не відбулося, і ми один одному — ніхто. Наш шлюб не схвалять, і як же мені боляче це писати... Ах, мій любий Томе!»
— Це... — Гамп затнулась, розуміючи, що почерк повністю копіював її власний. Але вона ніколи б у житті такого не написала. Ніколи. — Це...
— Діно, я... ти... — Очі Тома заблищали, наче від сліз. Діна кинула на нього повний гніву погляд, бажаючи вміти спопеляти їм. Але Том не зник. Не перетворився на порох. А продовжував: — Невже ти мені... брехала? — він виглядав скривдженим, розчарованим і сумним — навіть його плечі опустилися. І, звичайно, він був повним, брехливим засранцем.
YOU ARE READING
Благання смерті
FanfictionВбити. Катувати. Змусити благати про смерть. Том зарився носом у її волосся, рукою все ще стискаючи маленьку шию грифіндорки. Він би давно зробив це, якби дівчисько не було його бісовим горокраксом.
