Благання смерті

Глава 35. Морена

Смерть тим живе, що нам серця жере,

Годуйся смертю, і вона помре.

Діна ненавиділа сни. З часів появи в її житті Тома Редла ті рідко були хорошими. Дівчина навіть не пам'ятала, коли востаннє прокидалася не в холодному поті, не в жалюгідних спробах віддихатися.

Але найгіршим було не це. Найгіршим було прокидатися.

Адже, вирвавшись зі сну, Діна виявляла себе в ще гіршому кошмарі. Особливо в тих ситуаціях, коли замість стелі бачила перед собою обличчя Редла, з темними, мов смоля, очима, в яких грали червоні вогники.

Особливо, коли замість полегшення відчувала лише біль

- Діно... - Том полегшено видихнув і тут же уклав дівчину в обійми, коли вона зрозуміла, що зовсім не може ворушитися. Руки залило свинцем, кожен вдих віддавався жаром у легенях. Знову. - Люба, як ти почуваєшся?

Що ж, це безперечно було зайвим. Діна зморщилася і навіть відкрила рота, щоб заперечити, але в ту ж секунду Том непомітно стиснув її руку.Вона знову відчула біль, до якого вже час було звикнути.

Гамп перевела погляд - і тут помітила двох чоловіків, що стояли перед ліжком. Той, що у сірому плащі, був високий, зарослий щетиною і похмурий. Втім, його похмурість не йшла в жодне порівняння зі світловолосим чоловіком у лимонному халаті.

- Нудить, - хрипко не збрехала Діна. Одеколон Тома вдарив у ніс. - Де я?..

Нарешті, слизеринець відсторонився. І обережно обхопив долоню Діни своєю, холодною, мов лід.

- Ви в Мунго, міс Гамп, - промовив, схрестивши на грудях руки, бородатий чоловік. І слідом представився: - Найджел Лонґботом, головний аврор. Ви можете розмовляти?

Діна мовчки ковтнула, але не встигла відповісти. Том стиснув її руку сильніше - і м'яко посміхнувся.

- Я залишу вас, перевірю, як Елісон, - втім, його усмішка Діні завжди нагадувала лише оскал. Зміїний. Схилившись, Том чепурно торкнувся губами чола Діни так, що вона мимоволі здригнулася. А потім цей шепіт, що теж нагадував зміїний, заполонив її свідомість: - Будь чемною, левенятко.

Здається, на секунду Діна забула, як дихати. Слова ніби отримали матерію і перекрили кисень своїми понівечиними, чіпкими руками.