Клубочок щастя

Частина 10

Я повернувся до кухні і побачив як омега принюхувався до чарок, а потім взяв пляшку де залишилося трохи рідини.

— Що це?— спитав, коли помітив мене.

— Соджу. Можеш спробувати, якщо цікаво.

Він зацікавлено глянув на мене, а потім зробив ковток і одразу ж закашлявся.

— Яка гидота.— скривився він і висунув язика.

— Ну звісно, це тобі не сік з персиків.— засміявся я, та запихнув шматочок м'яса йому до рота.— Тримай це. Жуй, алкоголь треба чимось закусувати, інакше стане погано.

— То ви з хьоном тут випивали? Але ж пити погано.— обурився омега, і взяв ще один шматочок бульгогі. Напевно йому і справді було гірко від напою.

— Так, погано. Але бувають такі моменти, коли без нього ніяк.— я протягнув йому серветку, щоб він витер пляму від соусу на губах.

— Юнгі, а пам'ятаєш, ти говорив, що Кукі, мій брат, тепер живе з твоїм другом?— Чімін глянув на мене з надією. Напевно він скучив за ним.

— Так, пам'ятаю. Ми можемо з'їздити до них, якщо хочеш.— я почав прибирати зі столу. Взяв декілька пустих пляшок, та викинув у смітник під раковиною.

— Я дуже хочу його побачити. Коли ми можемо поїхати до них?— омега допомагав мені з прибиранням, і заховав закуски в холодильник.

— Та хоч зараз.— я витер зі столу, і забрав кружку з-під кави з балкону, про яку щойно згадав, щоб помити її.

— О, хьон, це так чудесно! Я піду вдягатися!— він побіг до кімнати, навіть не помітивши як покинув ковдру, з якою сюди прийшов, а я радів що він не сумує після недавньої розмови.
Тож, піднявши ковдру з підлоги, я попрямував до ванної кімнати. Хоч ми і випили зовсім не багато, почистити зуби мені не завадить. Як тільки я наклав зубну пасту на щітку, омега голосно закричав.

— Юнгі-хьон, я вже готовий!— і він прибіг до ванної, радісний та гарно вбраний.

— Добре, зачекай мене п'ять хвилин, я одягнуся і вийдемо на двір.

— Гаразд.— він зачинив двері, і пішов.

Я почистив зуби, та поклав до рота жувальну гумку з ментолом, аби точно усунути запах. Взагалі-то я не мав би сідати за кермо випивши, але їхати на автобусі зовсім не хотілося. Тому, я просто буду обережним.