14 розділ

936 62 3
                                    

Алекс


У кімнату, в якій знаходився я, зайшла одна з дівчат.
Її темно-каштанове волосся спадало по плечах, вона прибрала їх з грудей, закинувши назад, та повільно підійшла до мене. Від неї тхнуло дорогими сигарами і бузковими парфумами.

Мимоволі я згадав запах достиглих вишень та чорного шоколаду, який линув від Клері цього вечора. Здається, увесь простір навколо мене в палаті в ті хвилини був заповнений цим запахом.

- Іди звідси, - різко кажу я, зупиняючи дівчину, коли вона торкається мого ременя. - Я сказав: іди звідси.

Мій голос перейшов на крик.

- Я зробила, щось не так? - злякано запитала вона. У неї були великі сірі очі, і в них ясно читався страх.

- Просто іди геть.

Вона пішла, зачинивши за собою двері, залишивши мене на одинці зі своїми бажаннями.

Наодинці зі своїми думками.

Чорт забирай, чому я так бажаю її?

Що в ній особливого?

Темно-каштанове волосся, яке переливається під сонячними променями, посмішка, яка зводить з розуму. Очі, в яких немає ні краплі страху. Я кричав на неї, звинувачував, але страху в них не було. Була зневага, ненависть та гнів, хоча ні, було ще щось те, що я не міг зрозуміти.

Вона звичайна, таких безліч.

Але її запах...

П'янкий та манливий.

Піднявшись з крісла, я вийшов з кімнати і направився до виходу.

Мені потрібно було знайти її речі, настільки важливі для неї речі.

Нічне місто було не зрозумілим для мене, ось вже близько семи років я не можу нормально спати.
Я засинаю під ранок або ж навпаки прокидаюсь уночі.

Приблизно через годину, можливо, менше, беручи до уваги швидкість, з якою їхав, я прибув на місце аварії.

Наші хлопці прибрали трупи та машину Макса, але речі залишилися розкидані біля дороги.

Безсоння на двохWhere stories live. Discover now