Безсоння на двох

20 розділ

Більше ніяких сліз!!

Час повернення смерті!

Очікування - воно вбиває мене. Можливо я не терпляча, а можливо я простт сильно боюсь її смерті...

З палати в коридор вийшла медсестра я одночасно з Алексом піднялась на ноги.

- Як вона? - одразу запитав Алекс.

- Зараз вийде лікар, вона усе вам розкаже.

Медсестра попрямувала прямо по коридору, двері палати знову відчинилися звідти вийшла місіс Паркер. Раніше вона вела медичну картку Джонатана.

- Як вона. - цього разу це запитувала я навіть не задумуючись про те як це звучить.

- Ти знала, що у твоєї доньки така ж алергія, що була у Джонатана, - промовляє вона дивлячись прямо на мене. - от тільки, щоб викликати настільки сильну алергічну реакцію йому потрібно було з'їсти як мінімум пів пачки арахісу, Лілі ж достатньо кількох штук, щоб почати задихатися.

Чому Алекс не сказав мені про її алергію?

І звідки про неї знає Єгор?

- Зараз з нею все добре, - продовжує говорити місіс Паркер. - ми стабілізували її стан, ти вчасно зреагувала. Але від тепер знаючи про алергію добре наглядай за донькою. Я знала що ти будеш чудесною мамою, хоча Лілі більше схожа на батька.

В дружньому жесті вона поклала руку мені на плече та зжала його. Посміхнулась Алексу та пішла.

- Чому? - зі злістю в голосі кажу я. - чому чорт забирай ти не сказав мені, що у неї алергія.

- То це ти принесла арахіс? - відповідає він питанням на питання.

- Не я, але ти повинен був попередити мене, - я майже кричу. - Алексе ти повинен був попередити мене про її алергію. Ти повинен був сказати про ліки у іграшці.

- У тебе є донька? - раптово він переводить тему.

Донька... Я б все відала, щоб вона у мене була...

- Немає.

- Ти була вагітна? Від кого, від того лікаря чи від свого хорошого друга?

- Що? - від його слів в мене перехоплює подих як він може так говорити незнаючи мене. - навіть якщо б це було так , це не твоя справа і ти не маєш жодного права так говорити.

- Невже ти так добре трахаєшся, що тебе бажають усі. - промовляє він схилившись над моїм вухом.