Десять поворотів праворуч, один ліворуч

ех. Чонін

Передмова автора:

– Таймінг центральної частини екстри – преканон, осінь за 4 місяці до основних подій. Джисону вже 17, Чоніну вже 15, але обидва на момент розповіді знаходяться в кінці 4 і 2 курсу відповідно, тому що навчальний рік в Академії, як ви знаєте з 1 частини, починається навесні.

– Звернення «хьон», яке використовується в тексті, дещо умовне і не зовсім точно відбиває ідею. Це пов'язано з тим, що мова, якою розмовляють у всесвіті поворотів, – монтерійська – автентична. У ній, на даному етапі розвитку, не особливо поширені постфікси, що позначають статус чи становище людини щодо іншої людини (тобто відбивають стосунки старший-молодший зокрема). Такі постфікси існували у мові раніше, але вийшли з активного вживання. Тому, коли Чонін використовує звернення «хьон» стосовно Джисона – це дещо архаїчна мовна форма. Емоційно це аналогічно тому, якби ми в українській мові називали начальника «шановний пан». Монтерійське слово, яке замінюється словом «хьон» за значенням наближено до «шановний старший друг» і стилістично звучить неприродно піднесено у повсякденному мовленні з вуст підлітка, незважаючи на те, що в цілому присутній у словнику мови. Тримайте це в голові, коли зустрічатимете це слово в тексті.

––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

– Це грубе порушення уставу!

– Ой, ну так, майже сім смертних разом узятих.

– Він навіть не відмовлявся! Нахабності вистачило ще й на те, щоб похизуватися цим.

– Звісно. Я тиждень ці асфоделі ростив, ще б я комусь віддав свої лаври.

– Викрав насіння... з учительської! Висадив на території Академії, без дозволу, без нагляду!

– А що мені з ними було робити – їсти чи що? Вони ж отруйні.

– А якби хтось отруївся? А якби постраждав?

– Ну так нема чого тягати до рота кожну квітку, яку зриваєш із землі.

– А якби тварини? Пішов би мор, кухня залишилася би без м'яса!

– Я тебе прошу, там талісманів, що відлякують, для тварин стільки, що навіть бджоли не прилетять.

– А ти не міг би замовкнути нарешті? Я не з тобою розмовляю.

Джисон усміхається, так чарівно-чарівно, без тіні сорому, і обличчя в нього робиться страшенно задоволеним.