травень.
на смак
як суниця,
що трохи
з ментолом.
non stop –
третю банку
зелену.
бадьорить.
привіт.
мої справи?
як завжди,
все добре.
цей травень
не вб'є
і вже не надломить.
і вже не болить...
хоча знаєш,
згадаю:
вокзали,
і запах –
бузок розквітає.
співають пташки,
кімната...
знадвору
таке все привітне
й до болі знайоме.
з вікна:
сквер,
храм, –
немов рідна
домівка.
так лагідно
й мило,
ще трохи –
й не встигну
сказати «люблю».
/я й досі не можу
сказати ні слова/
поет в мені зблід
і пише все рідше,
неначе те слово
розтрощить все,
знищить,
крихкий малий світ
із роботи й навчання.
але вже відпускаю,
прощаю
й прощаюсь.
тепер все інакше,
і ми вже інакші.
мій світ не міцний,
а твій – зовсім пропащий.
невчасний і втомливий
вихір емоцій.
колись все забудеться:
погляд й волосся.
колись забуваються люди
й міста,
розчарування,
і сміх,
і вуста.
колись я забуду про що ця весна.
бо цей травень холодний,
немов листопад.
07.05.2023
