Лорд сталевих лез (Стара Версія)

Розділ 2. Рімо

Кладовище - місце де ми прощаємося з людиною, але також і місце де ми можемо відчути спокій в повній тиші.

Jordan Critz - Imbre

Рімо Корлеоне 35 роки

Наступний Дон, серцеїд, гарячий італієць, спокійний і стриманий, безжальний та моторошний, паскудник та це лише мала частина, як мене називали та описували. Я мав бути першим, але я обійшов систему. Я відмовився бути Консильєрі при моєму покійному батькові - Фабіо Корлеоне, після його смерті відмовився бути Доном, передавши цю ношу моєму братові − Вінсенту. І я не жалію про це. Зараз я чудовий Консильєрі та дядечко.

Мій брат та його дружина - Діна - найстрашніші люди на всій Сицилії, але вони просто офігезні батьки. Елії пощастило потрапити у нашу сім'ю. Вона ще досить маленька, але вже видно схожість з її батьками, особливо з очима матері. Массімо звісно ще з пелюшок протягує малечі складеного ножа, через що Діна вічно кричить на нього та обіцяє дещо відрізати, але це ж Массімо. Йому до сраки її погрози, а Еля тільки сміється, коли бачить його або його суперечку з мамою.

Здавалося все нарешті налагодилось, у всіх все добре та просто прекрасно, але у мене ще є невиконана частина. Її смерть змінила мене повністю.

Рімо 33 роки

Адаліна Франческа - моя муза, богиня та просто відпадна сеньйора. З нею максимально комфортно у спілкуванні. Ми познайомилися з нею на виставці в галереї. Так, уявіть я теж там інколи буваю. Вона розглядала картини, як раптом підійшла до мене та почала критикувати роботу якогось художника на яку я задивився.

« − Автор міг би й постаратися. По-перше, тінь. Вона дуже не реалістична. По-друге, волосся дівчини. Воно ніби солома - незнайомка все бубоніла і бубоніла, поки я здивовано дивився на неї та думав як культурно послати "знавця" мистецтва.

− Вибачте, а чому Вас так зацікавила ця картина? - запитую, уже розуміючи, що даремно.

− Ой, вибачте - трохи зніяковіло поглянула мені в вічі - Я не сильний знавець в цьому, але в цій роботі явно багато помилок. Я просто висловила незадоволення.