Доле, чому?

10

-Він так просто пішов. Нічого собі. А чому ти справді такий спокійний?
-Говори тихіше..В мене голова болить: пів ночі не спав.
-Пішли на урок, хворобливий ти мій.

***
Квансу прийшов до лікарні.
-Як ти?
-Жахливо. Ці кістки ніколи не зростуться. Як я взагалі вижив?
-Я можу знайти того вилупка?
-Як? Я навіть не можу тобі його описати. Ну звичайний хлопчина, молодий, десь твого віку, в шкільному одязі, коротке чорне волосся з якимось білим відблиском, великі губи і ще була така родинка під оком.
-Може я його знайду. Він за все заплатить, тату, я обіцяю тобі.
-Не обіцяю того, що не зможеш зробити.
-В мене є шанс його знайти. Чому ти не подав на нього в поліцію?
-Навряд вони допоможуть тут. Ти ж мені повіриш, якщо скажу? Це, здається, не людина або просто якийсь псих. Він дивно поводився: спочатку такий невинний, а потім його наче почало ламати і він став неконтрольованим. Не знаю, яким чудом мої кориші втекли.

***
-Може ти зафарбуєш сивину? - поцікавився Муйон.
-Та її не так вже й видно. Дехто може думати, що це покрас.
-Класний покрас на натуральній стресовій основі.
-Це не смішно.
-Що в тебе з настоєм? Ти якісь ніякий або скоріше засмучений. Щось сталось?
-Наче нічого, крім смерті Синдже. Щось просто неба стимулу усміхатись, хочеться побути самому.
Квансу йшов і спеціально зачепив Хьонджіна.
-Айй. Моє плече. Блін, лише виписали з лікарні, - Хван трохи оголив своє плече, щоб подивитися на нього.
-Ого. Це що за синяцюра?
-Це мене так побили, - видихнув Хьонджін.
На цих словах Квансу зупинився.
-На пів ключиці. Не болить?
-Ще питаєш? Ти думаєш, це одна? Якби мене роздягнути, то на мені живого місця нема.
-Бідненький. За що?
-Є за що.
-Ти щось приховуєш?
-Таа..То він був, а не я. А побили то мене, а він не прийшов. Він взагалі на щось образився.
-Хто?
-Ну він. Ти ж знаєш.
-Кого?
-Ти тупий? Ну, голос, - прошепотів Хван.
-А, демон твій.
-Тихо ти! - Хван прикрив рот друга рукою, дивлячись по сторонам. - Ідіот! А як хтось почує?
-Що за демон? - підключився Квансу.
-От будь ласка! - Хьонджін дивився на свого друга. -Я..я так називаю свого крутого друга.
-Познайомиш мене з ним?
-Тобі воно нащо?
-Ну, цікаво мені.
-Він тільки мій друг і більше нічий.
-Вигаданий чи що? - насміхавючись, сказав Квансу.
-Ні. Він реальний.
-Ти переживаєш. Брешеш?
-Ні. Він існує.
-Щось ти приховуєш.
-Є докази? - Хьонджін схопився за голову. - Ахх. Давай завершимо розмову, щось так голова розбрлілась.
-Сходи до лікаря, - сказав Муйон.
-Я лише від нього.
-Аа, - Хван аж присів від болю і зіжався.
-Хьонджін, все добре?
-Ттак.
До них підбігла міс Лі.
-Хьонддін, все добре? Що з тобою?
Хьонджін закинув голову назад. Його очі ніби міняли колір і знову ставали своїми. Міс Лі поставила свої руки йому на скроні, заплющиила очі і тихо прошепотіла молитву.
Що сталося? Це його друг демон в нього вселивня? Ні, це інший демон. Він стояв під деревом і дивився на Хьонджіна, відбираючи його сили.
Хьонджін повернувся до свого звичайного стану. Міс Лі допомогла йому піднятися.
-Все добре, я тримаюсь.
-Давай я поведу тебе до екзорциста? - сказав Муйон. - Ти мене вже лякаєш.
-Хто ти такий? - запитав Квансу. - Що ти таке?
-Я людина. Просто..Ти всеодно не зрозумієш, - Хьонджін плеснув його по плечі і пішов.