Доле, чому?

12

Хьонджін почувається трохи краще. Тіло вже не болить.
Муйон підійшов до нього аби запитати про самочуття.
-Пригостиш мене чимось смачненьким? - запитав Муйон.
-Чого б це?
-Ти ж виздоровів, тож треба це відсвяткувати.
-В мене такий перепад настрою, що я нічого не хочу.
-Зате я хочу. Купиш мені, сам не їж.
-Добре. Якби я пригощав тебе кожен раз, коли я потрапляють в лікарню, то ти б кожен день щось їв.
-Я пригощу тебе завтра. Куплю все, що тільки зможеш з'їсти.
-Прям все? - перепитав Хьонджін і хитро всміхнувся.
-Так.
-Тоді, я від сьогодні не буду їсти.
-Ей, не наглій, - всміхнувся Муйон.

Хлопці зайшли в їдальню. Квансу пройшов і спеціально штовхнув Хьонджіна в бік. Хван нічого не сказав тільки подивився на нього своїм фірмовим "side eyes".
-Шо за людина. Що ти йому зробив?
-Не звертай уваги, давай десь сядем, - сказав Хьонджін.
Хлопці сіли за столик. І приступили до їжі. Біля них приходив Квансу і вдав, що зашпортався і спеціпльно висипав на Хвана свій піднос з їжею.
-Ти в нормі? Не забився? - Хьонджін кинувся до нього.
-Все добре.
Муйон сидить і дивиться на це трохи здивованим поглядом. Квансу це зробив навмисне, а Хьонджін ще допомагає йому.
Квансу встав і пішов.
-Замастив мою форму. От же ж..Міс Лі мене приб'є. Треба буде відправитися з фізкультури і піти додому, - вів собі монолог Хьонджін.
-Не чекай фізкультури. Вона через два уроки. Йди на цьому уроці.
-Ти правий.
-Ти ж бачив, що він це спеціпльно зробив.
-Так.
-Тоді чому допомагав підніматися, чому не врізав йому?
-Не хочу. Він просто вискочка. Скоро все пройде, він зупиниться. Треба просто потерпіти.
-Він так далі буде знущатися з тебе, а ти терпітимеш? Я б йому врізав, - Муйон поморів обличчя. - Бісючий він тип.
-Ну, а я спокійніший тебе.
-Аж занадто. Бісиш мене цим.
Хьонджін всміхнувся.
-Їж давай. Скоро урок.

Хьонджін відпросився з уроку і пішов додому, виправ свою форму, переолягнувся і повернувся.

Хьонджін йшов через задній двір. Тут було багато народу. Квансу саме це треба було.
-Диви хто повернувся, - сказав Квансу.
Хьонджін оглянувся.
-Це ти до мене?
-А до кого?
-Закохався чи що? Досить мене переслідувати.
-Ротик офф, - він змінив тон голосу.-Знаєш, що в тобі мене бісить?
-Не дуже цікаво. Можна я пройду? - Хван вирішив пройти повз хлопця, але той схопив його і прижав до стіни.
Їх помітили і всі збіглися подивитись.
-Твоя присутність, твоє волосся, твої губи, навіть твоя маленька родинка все це мене бісить.
-Цікаво було послухати. Пусти.
Хьонджін вирвався з рук хлопця і ступив крок.
-Я покажу справжнього тебе.
-Що?
Квансу вдарив Хьонджіна.
-За що?
-А ти подумай, - він вдарив його ще раз.
Хьонджін вже лежав на землі, а Квансу далі бив його.
"Давай же", - Квансу вже почав переживати і ще більше розлютився.
Хьонджін вже кашляв кров'ю.
-Добий мене, будь ласка.
-Що? - Квансу зупинився.
Хьонджін взагалі не опирався.
Квансу замахнувся останній раз, але Хьонджін зловив його руку і сильно її зіжав. Його очі були наповнені злості.
-Покидьок.
Хьонджін встав, відштовхнувши Квансу від себе. Квансу накинувся на нього. Хьонджін сильно вдарив його в обличчя, схопив його і підняв за комір.
-Що вже не такий крутий? - він хижого дивився на хлопця з божевільною усмішкою на обличчі.
Хьонджін гупнув Квансу об стіну. Не дуже сильно, ато ще помре.
Квансу схопив Хьонджіна за горло.
До них вийшли вчителі, бо продзвонив дзвінок, а дітей нема.
-ЕЙ, ВИ ДВОЄ!
Хьонджін схопив Квансу за зап'ястя і сильно стиснув, від чого зламав йому кістки на флангах пальців.
-ААЙ. Що ти?
Хьонджіна старались відчепити від нього, але він відштовхнув вчителів.