Нещасний інставипадок

Розділ 2

Емілія надто дорожила своїм велосипедом, аби полишати його в загальнодоступній коморі біля входу до під'їзду п'ятиповерхівки, тому завжди тягнула транспорт сходами на третій поверх. Однак наразі хотілося кинути всі речі десь посеред коридору й підійматися голіруч.

Дівчина тяжко зітхнула, проходячи повз одну з квартир на другому поверсі та відчуваючи всім єством, як на неї втупилося гостре око крізь дверне вічко. Через п'ять хвилин почне телефонувати найстарша сестра, потім середня і насамкінець мама. Знову.

Квартирантка жила на поверх нижче від знімної квартири Емі та була однією з подружок сім'ї. Давно не молода, діти за кордом, а єдина розвага - розпускати чутки.

Помітить тіло Емі в крові, порізах та синцях й напише найдраматичніший сценарій.

Дівчині довелося зціпити зуби, аби втримати всю лють, що клекотіла всередині лавою найпекельніших вулканів. Хотілося спинитися перед дверима квартирантки й вигукнути пару ласкавих, але після такого нахабства доведеться шукати нову квартиру та вислуховувати нотації від матінки через таку «огидну» й «хлоп'ячу» поведінку. Пречудово.

Тому Емілія лише мовчки грюкнула світлими дерев'яними дверима знімної квартири, нарешті відкинула велосипед у сторону та з'їхала спиною по стіні прямо на холодний лінолеум.

Втиснула вказівний та великий пальці в кутики очей та тихенько схлипувала, допоки плечі судомно здригалися під вагою сьогоднішнього дня.

Їй потрібен був відпочинок. Щоб повернути любов до хобі, яке тепер стало частиною роботи. Аби прокидатися з усмішкою на вустах й думати «який класний на мене чекає день!». Хіба вона просила настільки багато?

Емі витягла чорний рюкзак з кошика велосипеда, шукаючи смартфон, а коли пальці вчепилися за Xiaomi в чорному чохлі з надписом «7 rings», одразу натиснула на рожеву іконку додатка Букнет. Прогортала нові сповіщення, але біль так і не зник з великих очей, в яких стояли сльози. Сувора реальність вперто топила тіло й розум.

Емілія стиснула нагрітий червневою спекою телефон й притиснула його собі до розбитого лоба, ігноруючи пекучий біль.

Так, це тяжко вкладати всі сили у власну працю, а тоді згадувати, що кожен з родичів, близьких чи друзів не цінував її. Писання книжок - це важко. Письменництво вимагало визнання та поваги, але натомість Емі не отримувала жодної підтримки від рідних людей. Замість них це робити три тисячі фоловерів на Букнет. Вони купували її книжки, писали позитивні відгуки та чекали анонсів.