Розділ 14

82 12 19
                                    

- Ваша пара й справді підірвала інтернет! - задоволено виголосила Віра. Аби уникнути прямих сонячних променів, двадцяти восьмирічна жінка несла над головою білосніжну помережану парасольку, яка додавала вишуканості та пасувала золотим пасмам. Віра сама погодилася провести Емі, і це неабияк насторожувало.

- О так. Не думала, що за декілька днів у мене назбирається шістсот фоловерів в інстаграм. Навіть не знаю, що з ними робити, - Емі спробувала стримати нервовий смішок, входячи до величезного приміщення аеропорту.

Емілії було неабияк цікаво, чи знала сім'я Зореслава, що вона збиралася стажуватися в їхній компанії. Наразі лишалося лише відчайдушно сподівалася на те, що Зорян вплине на начальство Києва. Все ж таки ця робота вимагала креативної людини, а Український Експрес - престижна компанія в самому серці країни.

Емі не хотілося, аби співробітники вважали, що вона триматиметься на робочому місці винятково через нові впливові стосунки, які захопили інтернет. Вона обов'язково доведе, що справжня майстриня слова та абсолютно незалежна жінка.

Валіза заїхала на слизьку підлогу аеропорту, і дівчата нарешті полегшено зітхнули, відчувши прохолоду величезного приміщення. Емі не надто рятувала легка коричнева сукня на бретелях, а голову дівчина ховала під парасолею Віри.

- Справді, я ніколи не бачила Зоряна таким...живим, чи що? - міркувала Віра. Вона склала парасольку, оглядаючи людей з різноманітними валізами.

Сестра Зореслава працювала у Львові, але часто виїжджала за кордон країни, щоб знайти нових клієнтів чи перевірити роботу в інших офісах Українського Експреса. Мала рівну поставу та гарні форми, які сьогодні ідеально підкреслював чорний топ-корсет та темні шорти в різноманітних візерунках.

- Не кажи Зоряну, але останні два роки він лише створював видимість щастя. Типу в нього не життя, а шоколад. Ніби ми такі сліпі. Ніби я така сліпа. Але останнім часом я помітила, що Зорян завжди десь далеко від розмови. Скажи «Емі» - і він знову слухає. А якщо побачить тебе десь здалеку, то продовжувати діалог більше немає сенсу. Не слухає! Причарувала бідолашного.

Віра відмахнулася рукою, легко сміючись, поки Емі не знаходила собі місця, стискаючи ручку валізи. Час від часу дівчина поглядала на екран смартфона, аби перевірити, котра година.

Нещасний інставипадокWhere stories live. Discover now