Магія пророкованих

Розділ 7 Ніхто в пустелі не ходить

Невже я вільна? Я стояла посеред пустелі, роззирнувшись по сторонах, щоб упевнитися, що за мною ніхто не слідкує. Навкруги були лиш безкрайні пустельні простори і ні однієї живої душі навкруги. Нарешті! Я зірвалася з місця швидко побігши і кинувши сумку додолу, кружляючи і розкидаючи пісок ногами. Молодець Феліксе, я вірила що ти мене не підведеш. Тепер, я можу полишити всі ті уроки і посмішки, бути робити все що заманеться, ну у межах дозволеного. Я підійшла і підібрала сумку, поглянувши на велике розпечене Сонце. Це буде найкращі три місяці мого життя.

Минали дні і тож я прямувала по пустелі, сонце вже набридло своїм палючим промінням, а запаси води підходили до закінчення, але нічого, все краще і цікавіше ніж там. Я озирнулася навкруги, щоб зрозуміти куди мені далі прямувати, як не так далеко від мене показалися три великі постаті. О ні! Я пришвидшила темп, але вони швидко мене наздогнали. Я відчула як зі спини хтось підійшов і обернулася.

- Дівчинко, чому ти тут одна ходиш?- сказав повненький чоловік з бородою.

- Добрий день.- ледве вимовила я , а мені казали не іти у пустелю, а я що, ось тобі маєш, тепер Фелікс мене не врятує, моє життя в моїх руках, вони точно мене вб'ють, поріжуть на шматки і зварять з мене якесь зілля. Я стояла перед ними застигши від страху.

- Ти випадково не заблукала, виглядаєш розгублено? Не бійся ми просто купці, можеш нам довіряти.

- Ні, що ви, я в порядку, так само як і ви іду у своєму напрямку.- розгублено сказала я.

- Така молода, а вже подорожуєш сама по пустелі, в наш час ніхто і носа не сував у пустелю. Куди тримаєш шлях, можливо ми зможемо чимось допомогти?

- Я вже сказа.-мої слова перервали слова шлунку, який натякав, на запізнілий обід.

- Ой, так ти голодна, ми не можемо кинути голодну мандрівницю, у нас в Рос – Вальді такі манери.

Я намагалася відмовитися, але вони виявилися наполегливіші, ніж здавалося, напевно для них це діло самої честі. Якщо вони мене схоплять я не зможу втекти або вирватися, їх троє, це вже занадто, і якийсь там ніж мені не допоможе, тож у крайньому випадку доведеться застосувати магію.Незнайомці розстелили килим, зняли сумки з пліч та поставили казанок , дістали їжу та почали готувати обід. Через декілька хвилин страва була готова і всі розпочали їсти.