Вбивче „няв"

Частина 5.

10 листопада 1951 рік

Звичайний день? Ні...
Я забула, що таке реальність. Я себе погано почувала та майже весь день я спала. Потрібно було іти до школи, я не хотіла, та даже не прям не хотіла, а просто не могла. У мене була висока температура, вище чим зазвичай: 39,9°
Я не відчувала свого тіла. Це жах...
У моїй голові усе частіше звучав нявкіт, перед мною усе частіше з'являлась чорна статура.

Мати, навіть, думала, що це усе демони та викликала до мене батюшку. Воно трішки допомогло.
Статура більше не з'являлась, лише на вулиці, наприклад за моїми вікнами, а температура знизилась до 38,5°. Я навіть думала, що скоро піду до школи або прогулятись з Мариною.

Та на жаль, від мами, я взнала, що Марина захворіла, і її батьки говорять, що симптоми такі самі, як у мене. Моя мама, говорила її батькам, щоб освятили її, але Маринині батьки вважали це маячною. Я не вірю у магію та містику, але, напевно, Марина також побачила того кота, який напав на мене, бо саме після тої ситуації я почала себе погано почувати. Але чого на  Василину не наклалось прокляття? Аа... Точно.. Вона ж ворожка, ясна річ, що наклала на себе щит!

Піду вип'ю м'ятний узвар. Відволічусь від цього всього.